The national report, prepared by the staff of the Section of Social Sciences and Humanities of the National Academy of Sciences of Ukraine. The report seeks to justify the concept of national resilience as resilience of the civilizational subject of a country in modern geopolitical conditions. The report also aims to define country’s strategy for ensuring the balance of development on the one hand and successful counteraction to external and internal threats, including hybrid ones on the other. The question of interaction of national resilience and national security of a state is investigated, the problem of institutional maintenance of strategy of national resilience is set.

In accordance with the “Program of joint activities of the National Academy of Sciences of Ukraine and the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine FOR 2020-2022”, on November 29, 2022, a joint Round Table of the Institute of Higher Education of the National Academy of Sciences of Ukraine and the H. S. Skovoroda Institute of Philosophy named after of the National Academy of Sciences of Ukraine on the topic “Globalization of higher education (national and institutional levels)”. Three representatives of each institution took part from both sides and presented their achievements of recent years. The event was moderated by the professor of Taras Shevchenko Kyiv University Mykhailo Boichenko.

Purpose. The research is aimed at clarifying the essence of virtual reality and its productive role in the self-realization of the individual, as well as the importance in the process of self-realization of the individual to expand the dimensions of his identity by including virtual dimensions. To do this, the process of formation of the phenomenon of virtual identity in the environment of virtual reality is revealed and the influence of productive human activity in virtual reality on the nature of virtualization of its identity is turned out. Theoretical basis of the work is understanding virtual reality as a combination of conscious productive imagination as its attribute, on the one hand, and the technological component in the form of a computer and related programs on the other hand. An anthropological prerequisite for virtual reality is the ability of the man’s creative imagination to calculate and choose the best model from many mental design ones, using, among other things, horizontal computer networks, which form a virtual identity. Originality. It was found that a necessary condition for the formation of a virtual identity is the exchange of results of productive and intermediary activities between Internet users, which they carry out in Internet networks with the help of virtual reality itself. Accordingly, philosophical studies of virtual reality (R. Burrows, G. Cooper, M. Heim, R. Harper, N. Green, J. Juul, B. Loader, N. McDonnell, N. Wildman, S. Muncer, G. M. Murtagh, S. Nettleton, O. Ollinaho, N. Pleace, G. M. P. Swann, T. P. Watts) are gradually supplemented by research in the field of virtual identity (R. Baltezarevic, B. Baltezarevic, V. Baltezarevic, D. Deh, D. Glodovic, Este N. Beck, P. Kwiatek, R. A. Hardesty, B. Sheredos, N. McDonnell, N. Wildman, O. Ollinaho, E. J. Ramirez, S. LaBarge, J. Spiegel). Competitive production and distribution of human livelihoods through creative project work in virtual reality in interaction and communication with Others in a rapidly changing society requires the expansion of identity, including virtual dimensions. In the modern world self-realization of the individual includes the expansion of identity through its virtualization. Conclusions. A person’s productive activity in computer virtual reality – as an auxiliary tool of his creative imagination –creates his virtualized identity in solidarity and competitive interaction with Others, promotes self-realization of his personality and makes his holistic identity more flexible. Accordingly, philosophical studies of virtual reality over time are supplemented by philosophical anthropology studies of virtual identity.

Останніми роками у світі прискорюється процес заміщення старих технологій на сучасні, пов’язані насамперед з відновлювальною енергетикою та штучним інтелектом, що неминуче призведе до перевороту у суспільних відносинах та до кардинальних змін у ідентичності. Реструктуризація ідентичності веде і до зміни практичних орієнтацій суб’єктів, до переосмислення ними власного місця у світі та взаємовідносин з Іншими. За антропним принципом науки, поза іншим, будь-яка система за посередництвом самореферентних процесів прагне самоорганізуватися з метою самозбереження та передбачає існування Спостерігача. На рівні живих систем код ДНК забезпечує природну ідентичність організму. У суспільному житті ідентичність забезпечує саморегуляцію взаємовідносин індивіда та Інших в контексті суспільного середовища. Протягом історії людства ідентичність ускладнюється та є чинником самоорганізації суспільних відносин. Поняття ідентичності починає формуватися ще з античного соціуму, починаючи з «вісьового часу» та виникнення рефлексивної моралі (Сократ, Аристотель, Конфуцій, Будда та ін.); продовжується цей процес і у філософії Нового часу та у класичній німецькій філософії у вигляді поняття рефлексивного духу, трансцендентальної аперцепції, рефлексивної самосвідомості; зазначені феномени розглядалися по суті справи як внутрішній живий механізм самоконструювання ідентичності (Р.Декарт, Т.Гобс, П.Гасенді, І.Кант, І.Фіхте, Г.Гегель). Ю.Габермас, спираючись на Л.Кольберга, Е.Еріксона, Ж.Піаже, пов’язав рівень розвитку ідентичності з рівнями та етапами розвиненості моральної свідомості. Мислителі та практикуючі філософи кінця ХХ – початку ХХІ століть (К.Вілбер, Ф.Лалу та ін.) в умовах сучасного технологічного та соціоорганізаційного вибуху виявляють та досліджують нові типи множинної гуманізованої ідентичності.

У ХХІ столітті, з розвитком інформаційного суспільства, невпинно зростають роль і значення свободи активної творчої особистості і відповідних рівноправних мережевих відносин, що вільно самоорганізуються. Передумовою ініціативної самоорганізації соціальної мережі є наявність у її компетентних учасників розуміння сутності суспільних процесів та смислів поточної ситуації у соціумі, а також вироблення навичок практично-організаційної діяльності. Усе це стає можливим завдяки здатності дійових осіб до соціальної рефлексії. Інтенсивна соціальна рефлексія суттєво прискорює самоорганізацію легальних соціальних мереж та породжує своєрідний мережевий катарсис, завдяки якому в учасників мережі виникає відчуття солідарності та впевненості в легітимності власних дій. Телекомунікаційні інформаційні мережі Інтернет, що надбудовуються над соціальними мережами, прискорюють самоорганізацію та поліпшують якість останніх, впорядковують соціальну рефлексію, консолідують відповідні сегменти колективної мережевої свідомості, що робить учасників мережі впливовими соціальними суб’єктами. Кваліфіковане використання соціальної рефлексії в мережевих сегментах суспільства сприяють їх більшій конкурентоспроможності в сучасному світі.