У роботі з’ясовано основні проблеми, що виникають під час вирощування риб у лабораторних умовах. Вирощування риб необхідне для проведення екологічних досліджень, вивчення морфогенезу систем органів та інших досліджень, де потрібен постійний контроль за рибами на різних стадіях розвитку. Під час інкубації ікри в лабораторії виникають проблеми, які пов’язані передусім із неможливістю забезпечити постійну проточність інкубаторів з ікрою. Під час вирощування щуки звичайної (Esox lucius) через велику щільність ікри важливим є своєчасна і швидка боротьба з грибами роду Saprolegnia, забезпечення постійної заміни води в інкубаторах. Особливістю щуки є нерест за низьких температур, тому важливим є контроль за температурою води, де розвиваються ікра та личинки.

Порівняльна морфологія вестибулярних ядер птахів із різною локомоцією (папужки хвилястого, голуба сизого та канюка звичайного) Ярослав Омельковець, Максим ШалагайСхідноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, Україна Адреса для листування: gistolab@ukr.net Отримано: 20.08.18; прийнято до друку: 6.10.18; опубліковано: 26.12.18 Резюме. Вестибулярні ядра є першою ланкою опрацювання сигналів про рухи та зміну положення тіла в просторі. У птахів ці ядра досягли високого рівня розвитку, оскільки представники Aves опанували повітряний простір, що супроводжувалось ускладненням локомоції та орієнтації. Унаслідок адаптивної радіації всередині класу виокремемо ряд екологічних груп, представники яких відрізняються за місцем проживання, способом життя, трофічною спеціалізацією, а відтак і складністю локомоції. Усередині класу є як літаючі, плаваючі, бігаючі види, так і ті, що поєднують усі названі вище способи переміщення. Такі еволюційні пристосування повинні відобразитися на морфології відділів мозку, які контролюють положення тіла в просторі та напрямок його руху. Тому ми поставили за мету провести порівняльно-морфологічне дослідження дорсо-латерального, вентро-латерального та вентро-медіального вестибулярних ядер видів, що відрізняються як за способом польоту, так і за вправністю пересування твердим субстратом. Першим досліджуваним птахом обрано голуба сизого (Columba livia), який здатний до маневреного польоту в умовах міста й управно пересувається по землі. Другий досліджуваний вид -хвилястий папужка (Melopsittacus undulatus), котрий в умовах чагарників та щільної рослинності активно рухається твердим субстратом (у тому числі гілками дерев та кущів) і спритно маневрує в польоті. Також досліджено мозок канюка звичайного (Buteo buteo), який пересувається по землі не так вправно, як папужка чи голуб, і характеризується планеруючим та ширяючим польотом. У результаті дослідження встановлено, що у вестибулярних ядрах усіх досліджуваних видів переважають мультиполярні нейрони. Крім них, наявні також веретеноподібні нервові клітини. У всіх досліджуваних тварин найбільші розміри перикаріонів нейронів зафіксовано в nucl. vestibularis dorsolateralis. У канюка звичайного найбільша щільність нейронів -у nucl. vestibularis ventrolateralis, у той час як в інших досліджуваних видів найбільшу щільність нервових клітин зафіксовано в nucl. vestibularis ventromedialis.Ключові слова: голуб сизий, канюк звичайний, папужка хвилястий, вестибулярні ядра, порівняльна морфологія.Abstract.The vestibular nuclei are the first link to process signals of motion and change the position of the body in space. In birds, these nuclei reached a high level of development, as representatives of Aves mastered the airspace, which was accompanied by complications of locomotion and orientation in space. Due to adaptive radiation in the middle of the class a number of environmental groups emerged, whose representatives differ in their place of residence, lifestyle, trophic specialization, and, consequently, the complexity of locomotion....

У роботі порівнюються вміст гемоглобіну, особливості будови еритроцитів, швидкість їх осідання та кількість в 1 мм3 крові у семи видів птахів, що належать до різних екологічних груп. Проаналізовано присто-сування, які забезпечили збільшення кисневої ємності крові птахів у міру ускладнення локомоції та зростання рухової активності.

Дослідження проводили в околицях сіл Губин і Тумин Локачинського району Волинської області. Поблизу с. Губин на річці Війниця виявлено поселення бобра річкового чисельністю 14–16 особин; у нижній течії меліоративного каналу, що впадає в неї, – поселення з 10–12 особин; одне нежиле – у верхній течії каналу. Поселення в околицях с. Тумин на річці Турія налічує приблизно 34–40 особин. Поселення бобрів на річках Війниця й Турія завдяки розміщенню неподалік лісових масивів краще забезпечені кормами та менше потерпають від посухи, ніж те, що знаходиться на меліоративному каналі. У поселенні на річці Війниця серед жител переважають хатки, а на річці Турія та меліоративному каналі – нори. Фактором, який лімітує поширення бобра річкового на досліджуваній території, є зростання посушливості клімату.

Незважаючи на консервативність загальної схеми будови мозочка птахів, структура окремих елементів Cerebellum варіює в представників різних екологічних груп цього класу. Одним із цікавих аспектів морфології мозочка є ступінь диференціації його черв’яка на листки. У нашому дослідженні проаналізовано відносну площу всього мозочка та окремих його листків у представників 19 видів птахів із метою визначення факторів (тип локомоції, спосіб добування їжі, алометричні пропорції тіла, тип розвитку), які впливають на розміри й кількість вторинних і третинних листків у часточках. Отримані результати вказують на кореляцію розмірів листків та деяких поведінкових реакцій: швидкого, маневреного польоту; пересування переважно на задніх кінцівках по твердому субстрату; водного способу життя та добування їжі з допомогою цідильного апарату.