No abstract

В статті проаналізовано результати палеонтологічних досліджень середньоплейстоценового, нижньопалеолітичного місцезнаходження Меджибіж 1, під час яких було виявлено чисельні рештки фауни дрібних ссавців (Rodentia, Mammalia). Коротко висвітлено історію дослідження пам'ятки Меджибіж. Подано опис геологічного розрізу, кількісний та якісний склад мікротеріофауни. В матеріалах новоотриманої вибірки присутні рештки роду Spermophilus, Spalax, Apodemus, Clethrionomys. Домінантами є роди Microtus та Arvicola. Виявлено також рештки виду Allophaiomys deucalion, що без сумніву є перевідкладеним з давніших відкладів. Моляри Arvicola mosbachensis, демонструють чіткі тенденції до морфологічних змін у геологічному часі. Еволюційний рівень меджибіської Arvicola виміряний за допомогою двох модифікацій коефіцієнтів диференціації емалі. Виходячи з цього, тафоценоз віднесений до завадівського горизонту середнього плейстоцену та сингільського фауністичного комплексу. Час існування мікротеріофауни з місцезнаходження Меджибіж 1 збігається з етапом завадівського міжльодовиків'я. Ця фауна молодшою за фауни Нагірне 1 та Озерне 2. Ключові слова: середній плейстоцен, мікротеріофауна, методи, еволюційний рівень, полівки. The results of paleontological investigations of Medzhybizh 1 Middle Pleistocene and Lower Paleolithic locality are presented. Numerous small mammal fauna (Rodentia, Mammalia) is identified during the investigations. The history of the study of the Medzhybizh monuments is briefly presented. The description of the geological section, quantitative and qualitative composition of small mammal fauna is given. Material of the newly obtained sample includes the remains of genera Spermophilus, Spalax, Apodemus, Clethrionomys. Dominant genera are Microtus and Arvicola. Remains of Allophaiomys deucalion from this fauna were redeposited from earlier sediments. Molars of Arvicola mosbachensis are known to demonstrate clear trends to morphological changes in geological time. The evolutionary level of the Medzhybizh Arvicola was assessed using two modifications of the enamel differentiation quotients. On this basis, the taphocenosis is assigned to the Zavadivka horizon of the Middle Pleistocene and to the Synhilskyi faunal complex. The time of existence of the microteriofauna from the locality of Medzhybizh 1 coincides with the stage of the Zavadivka interglacial and is younger than the fauna of Nahirne 1 and Ozerne 2.

The Middle Pleistocene replacement of the extinct Microtus nivaloides with its likely descendant field vole (M. agrestis Linnaeus, 1761) shows regional differences suggesting the climatic control of the process. Our aim was to test this hypothesis. We studied samples of M. nivaloides and morphologically related species, both recent and extinct, from the Northern Black Sea and Azov areas by means of geometric morphometry. There were measured pairwise Euclidian distances between each fossil specimen and centroids of the extant groups, and between centroids of all studied groups. When the studied samples were arranged in stratigraphic order, the decrease in these distances indicated the nearest approach to (i.e. the appearance of) M. agrestis within the considered area. Our results show that it was an expansion rather than a continuation of previous evolutionary trends. M. agrestis, the species of wet habitats, came to the Northern Black Sea area from the west during the warm and humid Holsteinian interglacial (MIS 11). The species was not widespread within the area and allopatrically coexisted with M. nivaloides. Besides, Holsteinian warming enhanced migration of other mesophilic vole species from adjacent areas. Our approach may be expanded to other extinct species with overlapping ranges of variation.