Дослідження проведено в рамках науково-дослідної теми «Вивчення патоморфологічних особливостей захворювань щитоподібної залози, серцево-судинної, травної, сечовидільної та репродуктивної систем і перинатального періоду з метою удосконалення їх морфологічної діагностики» (номер державної реєстрації 0118000100).

The objective: to find out the level of verification of endometrial hyperplastic processes (GPE) in women with uterine infertility based on the comparison of ultrasound and pathomorphological studies. Materials and methods. 64 patients of reproductive age was performed ultrasonographic study and diagnostic endometrial biopsy. Results. Three groups of GPE have been identified: polyps – 33 cases, hyperplasia –15, combination of glandular hyperplasia with endometrial polyp – 16. The endometrial polyps included: glandular – seven cases, glandular-fibrous with an advantage of the glandular component – 13, and glandular-fibrous with the advantage of the stromal component – 13. The accuracy of the verification of glandular polyps was 82%. Glandular-fibrotic polyps with an advantage of the glandular component were diagnosed in 82%. Glandular-fibrous endometrial polyps with the advantage of the stromal component were the most difficult for ultrasonic verification. The accuracy of their diagnosis was 50%. Such characteristics as nodular form, intramural position, increased echogenicity and absence of inclusions were the basis for erroneous diagnosis of uterine fibromyomas. Endometrial hyperplasia was verified at 97%. The remaining 3% were histologically diagnosed with endometrial polyposis, which were not established by ultrasound, and were considered as hyperplasia of the endometrium. Ultrasound diagnosis of the combination of endometrial hyperplasia and polyps reached 77%. The polyps on the background of endometrial hyperplasia appeared as fibromyomatous nodes. The determining role in correct diagnosis was played by hysteroscopy. Conclusion. The comparison of ultrasound data and morphological evidence suggests high accuracy of GPE detection and morphological verification. However, in some cases GPE ultrasound does not precisely determine the nature of pathological changes. Therefore, the study of the pathomorphological features of remodeling of the endometrium in the GPE remains open and requires new promising approaches. One of them, based on certain pathomorphological changes in GPE, is the use of blood flow research, in particular transvaginal color doppler, which may allow to improve the accuracy of the diagnosis of GPE. Key words: endometrial hyperplasia, endometrial polyp, endometrial hyperplasia, ultrasound diagnosis, pathomorphology, reproductive age.

No abstract

Природжені вади серця в дорослому віці становлять достатню частку серед серцевої патології. Загальний артеріальний стовбур (ЗАС)-це одна із природжених серцевих вад, яку описують у дорослого населення. Без хірургічного втручання хворі, які виживають, швидко стають неоперабельними внаслідок розвитку ранньої застійної серцевої недостатності та легеневої гіпертензії. Мета роботи-аналіз аутопсійного випадку неоперованої природженої вади серця в дорослому віці. Матеріали та методи. Використовуючи стандартні та елективні гістологічні методики, виконали патоморфологічний аналіз випадку смерті 33-річного чоловіка з неоперованою складною природженою вадою серця-ЗАС, дефектом міжшлуночкової перетинки, синдромом Ейзенменгера. Результати. Під час судово-медичного дослідження тіла померлого 33-річного чоловіка виявили природжену ваду серця у вигляді ЗАС і дефекту міжшлуночкової перетинки. Від ЗАС відгалужуються коронарні, легеневі та магістральні артерії великого кола кровообігу. Вада серця ускладнилася розвитком кардіомегалії (маса серця 1500 г) із гіпертрофією міокарда обох шлуночків і призвела до декомпенсації серцевої діяльності. Під час патогістологічного дослідження клапана ЗАС визначили вогнища фібриноїдного некрозу, міксоматозу, поодинокі скупчення лімфоцитів, вогнищевий фіброз. У міокарді правого та лівого шлуночків спостерігали гіпертрофію, вогнищеві контрактури та фрагментації кардіоміоцитів, виражений міжм'язовий набряк, склероз стінок дрібних інтрамуральних артерій із перифокальними ділянками вакуольної дистрофії кардіоміоцитів, великовогнищевий стромогенний кардіосклероз, інфільтрацію інтерстицію поодинокими лімфоцитами, дилатацію просвітів лімфатичних судин. У легеневій тканині виявили дифузний гемосидероз, множинні інтраальвеолярні геморагії, склероз стінок дрібних легеневих артерій із формуванням дво-та тристовбурових просвітів, склероз міжальвеолярних перетинок. Морфологічні зміни в міокарді та легенях підтверджують застійну серцеву недостатність і легеневу гіпертензію. Висновки. Описано унікальний випадок тривалого виживання хворого із ЗАС без хірургічного втручання. Комплекс патоморфологічних змін цього випадку свідчить про серцево-судинне ремоделювання, що лежить в основі гемодинамічної еволюції складної природженої вади серця та дало змогу чоловікові прожити до 33 років без хірургічного втручання.

An analysis of the clinical case of chronic dissection aortic aneurysm (DAA) in a 47-year-old man was conducted. Diagnosis of chronic DAA type A for Stanford is established at CT angiography of the thoracic and abdominal aorta with proven contrast enhancement. The operation of supracoronary prosthetics of the ascending department of the aorta was performed with full root method. During surgery, a chronic RAA of the ascending aorta with a diameter of about 5.5 cm was detected. The aorta was enlarged in the area of the root, whereas at the point of transition into the arc was of ordinary diameter. The aortic valve was three-lobed with signs of slight dilation of the fibrous ring. The ascending aorta was circularly mobilized and excised 1.0 cm above the coronary artery cells. The organized thrombus from the false lumen from the lateral wall of the ascending aorta (from the side of the superior vena cava) was removed. A proximal anastomosis was applied between the vascular prosthesis and the ascending aorta with a telescopic double continuous suture. Subsequently, a distal ascending aorta 1.5 cm below the shoulder-main trunk was dissected. Therefore, a distal anastomosis was applied between the distal ascending aorta and the vascular prosthesis with a telescopic double continuous suture. The postoperative period was satisfactory. On the 8th day of the postoperative period the patient was in a satisfactory condition discharged home. Pathomorphological examination of the operating material revealed segmental hyperplasia of the media with focal mucoid swelling, multiple cystic cavities, diffuse-focal fibrosis. The cavity of the dissection looked like a “two-stemmed” (two-channel) lumen, located on the border of adventitia and media, was filled with blood clots with the spread of hemorrhagic infiltration into the peri-adventitious fat. The new pseudocanal contained blood clots and fresh blood clots, and the old one was completely covered with endothelium with neointima formation. The aortic architecture is completely broken, the division into layers was absent. In the section of the irregular canal, the formation of a two-layer structure was observed – neointima, which differed from the intima of the true lumen of the aorta by the number of smooth muscle cells and heterogeneous accumulation of components of the extracellular matrix. In the middle layers, connective tissue remodeling of the aorta was detected in the form of chaotically located immature mesenchymal cells in combination with muscular and connective tissue hyperplasia, complete loss of elastic fibers, massive sclerosis of adventitia, and periadventitial layer. In sections of the aorta, out of stratification, its structure was preserved, there are signs of cystic medial necrosis. The revealed pathomorphological changes in the described case point to the processes of vascular remodeling, which explain the relative stability of DAA.