No abstract

Obesity is associated with Metabolic Syndrome (MetS) and high cardiovascular risk as well as inflammation. Bariatric surgery is the most effective treatment of obesity and cardiovascular risk reduction. The aim of this research was to evaluate the Laparoscopic Sleeve Gasterectomy (LSG) effect on cardiometabolic risk factors, proinflammatory cytokines and oxidative stress markers in 25 women with morbid obesity (body mass index=45.4 ± 2.0 kg/m 2). LSG is mini-invasive operation without radical reconstruction of gastrointestinal tract. It was established that after LSG there were no activation of inflammation, in contrast, there was reduction of proinflammatory cytokines (interleykin-6, tumor necrosis factor-alpha) and C-reactive protein in the blood at early (7 th day) and late (3 month) period after operation. LSG led to a decrease in body weight and reduces cardiometabolic risk by normalizations of lipidomic profile (high-density lipoprotein cholesterol, triglyceride concentration in blood), optimizing the visceral fat tissue metabolism and reduction of inflammation and oxidative stress.

Витрати на медичне обслуговування людей з ожирінням значно більші, ніж для людей із нормальною масою тіла. Мета дослідження – проаналізувати коморбідні стани у людей з ожирінням III ступеня та їх динаміку після встановлення внутрішньошлункового силіконового балона (ВШБ) та лапароскопічної рукавної резекції шлунка (ЛРРШ), що сприяють зниженню маси тіла. Матеріали і методи. Обстежено 20 пацієнтів (16 жінок та 4 чоловіки) віком 19–55 років, яких шпиталізували в ДУ “Республіканський спеціалізований науково-практичний медичний центр хірургії імені акад. В. Вахідова" у 2016–2018 рр. Усім пацієнтам діагностовано ожиріння III ступеня (за WOG, 2011). Коморбідність оцінювали за рекомендаціями С. В. Недогода (2016); метаболічне здоров’я – за шкалою Cardiometabolic Disease Staging (Guo, 2015). Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що ожиріння III ступеня (ІМТ (49,4±2,5) кг/м2) асоціюється з дисліпідемією/гіпертригліцеридемією у 85 %; цукровим діабетом 2 (ЦД2)/переддіабетом – у 50 %, артеріальною гіпертензією (АГ) в – 45 %; неалгокогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) – в 35 % випадків. ЛРРШ та ВШБ дозволяють досягнути зниження ІМТ на 21,1 и 16,2 % від вихідних даних відповідно (p>0,05); при цьому коморбідність переддіабетом знижується у 2 рази, АГ – у 3 рази; дисліпідемією – в 1,9 раза; зниження НАЖХП – у 1,8 раза через 6 місяців після втручання. ЛРРШ та ВШБ також покращують показники за шкалою Cardiometabolic Disease Staging, при цьому нульовий кардіометаболічний ризик зафіксовано у 35 % пацієнтів, а в решти – перехід у більш легку стадію. Зниження маси тіла та коморбідності в результаті ЛРРШ та застосування ВШБ супроводжуються достовірним зниженням прозапальних цитокінів ІЛ-6, ФНП-α та СРБ. Висновки. Застосування ЛРРШ та ВШБ дозволяє достовірно ефективно знизити масу та коморбідність через 6 місяців після втручання.