Мета: проаналізувати ефективність використання склеротерапії перед протоколом контрольованої оваріальної стимуляції (КОС) у жінок із безпліддям на фоні ендометріозу та оцінити результативність запропонованих протоколів. Матеріали і методи. У дослідження увійшло 105 жінок віком від 21 до 40 років з ендометріоз-асоційованим безпліддям. Пацієнток з ендометріоз-асоційованим безпліддям було розділено на 3 групи: 1 група (n=34) – з неоперованими ендометріоїдними кістами, яким проводили склеротерапію та прегравідарну терапію перед протоколом КОС; 2 група (n=36) – з неоперованими ендометріоїдними кістами, яким перед протоколом КОС проводили склеротерапію, без прегравідарної підготовки; 3 група (n=36) – у яких в анамнезі було проведено хірургічне лікування ендометріоїдних кіст та призначено прегравідарну терапію перед протоколом КОС. Результати. При аналізі ефективності протоколів контрольованої оваріальної стимуляції в жінок з ендометріоз-асоційованим безпліддям, яким перед програмою екстракорпорального запліднення проводили  склеротерапію та комплексну вітамінотерапію з інозитолом та вітаміном D3, встановлено більшу кількість бластоцист 3,00 (2,00; 4,00) та ембріонів високої якості порівняно з пацієнтками, яким не проводили дану терапію. Висновок. Пацієнтки з безпліддям на фоні ендометріозу, яким перед протоколом контрольованої оваріальної стимуляції проводили склеротерапію та прегравідарну підготовку вітамінним комплексом з інозитолом та вітаміном D3, показали більшу частоту настання вагітностей порівняно з пацієнтками, яким проводили хірургічне лікування ендометріом.

резюме. Мета дослідження – підвищити частоту настання вагітності в жінок із безпліддям на тлі лейоміоми матки шляхом використання сучасних концепцій лікування даної патології. Матеріали та методи. Дослідження включало 175 жінок дітородного віку з міомою матки та 32 здорових жінки з нормальними менструальною та репродуктивною функціями, розділених на такі групи, як: основна група А – 137 жінок із ЛМ, яких розділили на підгрупи: А1 – 55 жінок із ЛМ із застосуванням запропонованого лікувального комплексу після лапароскопії та гістероскопії, А2 – 45 жінок із ЛМ після гістероскопії, А3 – 37 жінок із ЛМ та рекомендованою медикаментозною терапією без хірургічної резекції ЛМ; група порівняння В – 38 жінок із ЛМ та стандартним лікуванням. Результати дослідження та їх обговорення. Відносна частота настання клінічних вагітностей була найвища в першій (45,5 %) та другій (44,4 %) дослідних підгрупах, перевищуючи дані підгрупи А3, а також групи порівняння. Серед клінічних вагітностей найменша частка перерваних вагітностей встановлена в жінок із лейоміомою матки після гістерорезектоскопії та лікувально-профілактичним комплексом (10,0 %), що було нижче стосовно даних першої і третьої підгруп, відповідно, на 6,0 % та 20,0 %, а також щодо групи порівняння – на 11,4 %. Висновок. Отже, використання запропонованої схеми лікування, що включає введення агоніста гонадотропін-рилізинг-гормону, консервативну міомектомію або ж гістерорезектоскопію в жінок із безпліддям на фоні лейоміоми матки та прегравідарну підготовку в програмах допоміжних репродуктивних технологій, до якої входять вітамінний комплекс з інозитолом, препарат вітаміну D3 та препарат альфа-ліпоєвої кислоти з магнієм, однаковою мірою впливає на частоту настання клінічної вагітності, проте частота пологів живим плодом найвища після консервативної міомектомії (84,0 %).