У статті досліджено теоретичні основи формування стратегій сталого розвитку, фактори та інституційні характеристики які впливають сталий розвиток підприємств, проаналізовано існуючі типології стратегій сталого ведення бізнесу, питання ефективності впровадження стратегій Сталого розвитку на конкретних підприємствах, соціальні та екологічні наслідки діяльності компанії. Доведено, що успішно реалізовані стратегії сталого розвитку є засобом створення економічної цінності для компанії, а також соціальної цінності, а пропозиції в документі проливають світло на можливості, якими повинна володіти фірма для успішного впровадження стратегій сталого розвитку.

У статті досліджується зарубіжний досвід у сфері запобігання та протидії корупції. Окреслено міжнародні та європейські стандарти боротьби з корупцією, які встановлені у світовими організаціями в міжнародних правових актах. Надано оцінку рівня корупції та ефективності заходів, які застосовуються для її протидії органами публічної влади нашої держави. Здійснено аналіз антикорупційної політики найбільш розвинутих країн світу, таких як Сінгапур, Південна Корея, Китай, Німеччина, Нідерланди, Швеція, Данія, Фінляндія, Румунія. Виділено основні позитивні заходи діяльності цих держав, спрямованої на боротьбу з корупцією. Вивчено особливості зарубіжного досвіду взаємодії влади та громадськості для протидії корупції. Узагальнено фактори, що перешкоджають мінімізації та подоланню явища корупції. Надано оцінку можливості застосування позитивного досвіду боротьби з корупцією в Україні. Виділено основні засади успішної антикорупційної політики зарубіжних країн, які ийнятними для впровадження в умовах нашої держави. Визначено комплекс антикорупційних заходів, необхідних для ефективної протидії корупції в Україні. Серед таких заходів можна назвати: політична воля уряду, існування безкомпромісної та незалежної судової системи; активна участь громадськості у забезпеченні контролю за діяльністю органів державної влади, створення авторитету та забезпечення соціальних гарантій державних службовців; ефективне функціонування спеціальних органів по боротьбі з корупцією та неминуче притягнення винних осіб до відповідальності здійснення громадського контролю за корупцією через інститут викривачів; конфіскація майна осіб, які не можуть підтвердити правомірність його походження; робота засобів масової інформації у пропагуванні боротьби із корупцією та висвітлення корупційних правопорушень та стану боротьби із ними; поновлення криміналізації статті за незаконне збагачення.