У статті аналізується зарубіжний дискурс стосовно феномена “контекстуальне навчання” (КН). Зазначається, що він активізується у контексті пошуку альтернатив конвенційним формам навчання з метою поліпшення якості освітнього процесу у царині соціогуманітаристики й ефективного застосування професійних знань у повсякденному житті. Прослідковуються витоки та еволюція контекстуального навчання, відтворюються теоретичні засади його розвитку й поширення у країнах Північної Америки, Європи та азійських країнах. Подається кілька визначень поняття “контекстуальне навчання”, на основі яких пропонується узагальнене його розуміння. Розглядаються стратегії, принципи та компоненти контекстуального навчання, що творять атмосферу результативного засвоєння нових знань, які необхідні для успішної взаємодії з довкіллям. У статті міститься шкіц курсу контекстуального навчання з етносоціології можливої освітньої програми магістерського рівня “Етнічні студії”.