Зростання кількості людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією (ЛЖВ), і значне збільшення тривалості їх життя на фоні антиретровірусної терапії ставлять актуальні питання про вакцинацію цих пацієнтів. Для підготовки статті здійснювався пошук інформації з використанням баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, Global Health, Google Scholar, CyberLeninka. Аналіз науково-практичної літератури свідчить, що у ЛЖВ досить часто спостерігається втрата імунологічної пам’яті про попередні імунізації і менш ефективна імунна відповідь навіть після відновлення імунної системи на фоні антиретровірусної терапії, що може вимагати вживання додаткових заходів, наприклад, таких як оцінка рівня специфічних антитіл, ревакцинація або збільшення дози вакцин. Цей огляд підкреслює необхідність вакцинації проти дифтерії та правця як важливої превентивної стратегії серед ЛЖВ дорослого віку.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», ДніпроРезюме: у статті наведено результати інтегрованого частотного/VEN/АВС-аналізу доцільності фінансових витрат на проведення фармакотерапії гострого тонзиліту. Встановлено суттєву перевагу частоти лікарських призначень другорядних засобів (N) над життєво важливими (V) у кількісному вираженні та незначну перевагу життєво важливих засобів над другорядними у вартісному вираженні. З отриманих результатів можна зробити висновок, що основні фінансові кошти не витрачались на необхідні та важливі лікарські засоби для лікування гострого тонзиліту.Ключові слова: гострий тонзиліт, частотний аналіз, АВС-аналіз, VEN-аналіз, лікування в умовах стаціонару.Вступ. Гострий тонзиліт або ангіна (J03 за МКХ-10) є одним з найбільш поширених захворювань ди-хальної системи у дітей та підлітків [1]. Відповідно до протоколу лікування, затвердженого МОЗ Украї-ни, медична допомога таким хворим надається або амбулаторно (при катаральній формі гострого тонзи-літу), або в умовах стаціонару (при фолікулярній та лакунарній формах тонзиліту) [2].Згідно з останніми даними Державного комітету ста-тистики, 41,1 % коштів у структурі загальних витрат на охорону здоров'я складають приватні кошти громадян [3]. При цьому за рахунок цих коштів покривається 99,6 % витрат на придбання фармацевтичних товарів для амбулаторного лікування та 86,7 % -для стаціонар-ного [4]. Поряд з цим слід наголосити на низьку купівель-ну спроможність хворих, оскільки 36,1 % з них не мають змоги придбати призначені лікарем препарати [5].Зважаючи на високі показники захворюваності насе-лення, постійно зростаючі витрати на лікування та низь-ку купівельну спроможність хворих, мета нашої роботи полягала в дослідженні доцільності фінансових витрат на проведення фармакотерапії гострого тонзиліту на основі результатів ретроспективного клініко-економіч-ного аналізу медичних карток стаціонарних хворих.Методи дослідження. Матеріалом нашого до-слідження були листи лікарських призначень (фор-ма №003-4/о) 290 хворих на гострий тонзиліт віком від 2 до 18 років, що перебували на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я Дніпропетров-ського регіону за період 2013 -2015 роки. Загалом було проаналізовано 1709 препаратів. Відповідність лікарських призначень досліджувалась шляхом їх порівняння з чинним протоколом надання медичної допомоги хворим на гострий тонзиліт [2] та Держав-ним формуляром лікарських засобів України [6]. Для аналізу частоти призначень лікарських засобів, їх ранжування за витратністю та ступенем важливості для лікування досліджуваної нозології застосовува-ли інтегрований частотний/VEN/АВС-аналіз [7].Результати й обговорення. На першому етапі до-слідження був проведений формальний VEN-аналіз. Критерієм віднесення лікарських засобів до категорії «V» (життєво необхідні) була їх наявність в протоколі надання медичної допомоги хворим на гострий тонзиліт [2] та Державному формулярі лікарських засобів Укра-їни [6] з урахуванням можливості їх призначення дітям та підліткам, що затверджено в інструкції для медичного засто...

No abstract

Статтю присвячено питанням раціональної терапії та імунопрофілактики коклюшу. Показано, що антибіотики можуть придушити кашель тільки в інкубаційному періоді та на стадії продроми за рахунок ерадикації B.pertussis. У спазматичній стадії коклюшу головною метою є боротьба з гіпоксією, а не придушення кашлю або ерадикація збудника. Зроблено акцент на значенні гіперлейкоцитозу в периферичній крові як однієї з цілей терапії тяжкого коклюшу в дітей раннього віку за допомогою лейкоферезу або замінного переливання крові. Одним із способів зниження захворюваності на коклюш є введення в календар імунопрофілактики обов’язкової ревакцинації старших дітей і дорослих.

No abstract