У статті обґрунтовано доцільність переходу від традиційних систем обробітку ґрунту до альтернативних, що сприяють його захисту від ерозії, попереджають втрату гумусу та вологи, забезпечують відновлення його родючості. Метою статті є оцінка впливу різних систем обробітку ґрунту та попередників на урожайність і якість зерна пшениці озимої. Для цього було поставлено та розв’язано такі завдання: встановлено запаси продуктивної вологи у ґрунті; визначено щільність ґрунту; досліджено забур’яненість посівів; визначено урожайність і якість зерна пшениці озимої залежно від систем обробітку ґрунту та попередників. У стаціонарному досліді пшеницю озиму розміщували по трьох попередниках: чорний пар, соя, кукурудза на силос. На всіх полях сівозміни культуру вирощували за трьома технологіями: традиційна, мінімальна і нульова. За результатами досліджень виявлено, що в середньому енергозберігаюча мінімальна та нульова технології забезпечили отримання прибавки врожаю пшениці озимої на 1,4 ц/га. За традиційної технології обробітку у верхньому шарі вологість ґрунту менша, ніж при мінімальній чи нульовій технологіях, тоді як у глибших шарах внаслідок значних опадів перед збиранням суттєвої різниці між варіантами технологій не спостерігалося. Рівень забур’яненості посівів пшениці озимої був найбільшим у разі мінімальної технології обробітку ґрунту за будь-якого попередника та найменшим – за традиційної технології, що є типовим явищем через обмеження механічного обробітку ґрунту. Найбільш високий вміст клейковини зерна пшениці озимої було отримано у разі мінімальної та нульової технологій – відповідно 24,3 і 24,8 % порівняно зі стандартною технологією – 22,9 %. Мінімальна та нульова технології сприяли різкому поліпшенню стану посіву після найгіршого попередника кукурудзи на силос. Особливо це помітно на варіантах нульової технології, де густота стояння після цього попередника на 46 % вище, ніж за традиційної. Отже, в умовах нестачі вологи переваги мінімальної та нульової технологій будуть більші.