Стаття присвячена актуальному питанню сучасності – створенню нових організацій часу і форми праці, які є гнучкими формами зайнятості, орієнтованими насамперед на продуктивність і повне використання потенціалу працівника. Проаналізовано різноманітні форми гнучкої зайнятості. Досліджено світовий досвід організації часу і форм праці. Виявлено, що завдяки розвитку ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) і доступу до Інтернет, змінюється модель роботи шляхом впровадження дистанційної роботи, що виступає трендом сучасного менеджменту праці, системи розподілу завдань і віддаленого обліку робочого часу. Така модель праці особливо важлива в ІТ-сфері і створює можливості працевлаштування спеціалістів незалежно від місця їх проживання. Однак, щоб організація функціонувала належним чином відповідно до моделі, має бути виконано ряд технічних умов, необхідних для виконання роботи та спілкування в компанії, а також формальних умов, пов’язаних, серед іншого, з формою працевлаштування. Окреслено перспективи майбутніх досліджень.

No abstract