Актуалізовано проблему професійної орієнтації майбутніх учителів початкових класів закладів загальної середньої освіти з урахуванням таких складників, як профінформування, профдіагностика, профконсультування і профадаптація. Проведено паралель між сутністю понять «мотив» і «мотивація». Метою статті передбачено визначення мотивів вибору професії майбутніми вчителями початкової школи для стимулювання їхньої активності у фаховій підготовці. Проведено констатувальний експеримент, у ході якого застосовано тест «Мотиви вибору професії», яким передбачено 4 блоки тверджень, що характеризують професійний вибір відповідно до позначень: внутрішні соціально значущі мотиви; внутрішні індивідуально значущі мотиви; зовнішні позитивні мотиви; зовнішні негативні мотиви. Отримані емпіричні дані підтверджують, що серед діапазону мотивів вибору майбутніми вчителями початкової школи своєї професії переважають: внутрішні соціально значущі мотиви (професійні цінності, уявлення про значущість професії, професійний світогляд); внутрішні індивідуально значущі мотиви (професійне покликання, професійні наміри, професійна інтернальність, прагнення самореалізації, смислотворчість у професії); зовнішні позитивні мотиви (оволодіння етичними нормами у професії, професійні домагання, інтерес до заробітку, прагнення до професійного зростання, до різних видів підвищення кваліфікації). Серед найбільш поширених критеріїв зазначених мотивів переважають комунікативний, відповідність роботи характеру і здібностям, покликання, творчий характер, привабливість професії, традиції сім’ї та поради друзів. Натомість найменш привабливими критеріями визначено близькість вишу до місця проживання, випадковий збіг обставин, матеріальні міркування, бажання виховувати молоде покоління та інтерес до педагогічної діяльності. Оскільки проведене визначення мотивів вибору професії майбутніми вчителями початкової школи не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми, подальшого дослідження потребують чинники демотивації професійного вибору, а також розроблення новітніх форм і методів профорієнтаційної роботи з потенційними абітурієнтами.

No abstract

У статті акцентовано на тому, що серед актуальних і перспективних проблем сучасної педагогічної науки особливого значення набуває необхідність формування креативного мислення учнів Нової української школи в ході їхньої дослідницької діяльності. Орієнтуючись на психологічні теорії творчості та інтелекту, автори обґрунтовують нагальну потребу в принципових змінах професійної діяльності учителів початкової школи, що зумовлено впливом новітніх моделей, інструментів і послуг в контексті реформування початкової освіти. Це потребує не лише переосмислення нової парадигми початкової освіти, але й упровадження управлінського підходу в професійну діяльність учителя, яким останнім часом нехтують. Тому мета статті полягає у презентації результатів експериментальної роботи з управління дослідницькою діяльністю учнів Нової української школи як основи формування в них креативного мислення. Проведено аналіз ключових понять “креативне мислення” і “дослідницька діяльність”, визначено структуру креативного мислення учнів Нової української школи. Представлені результати експериментальної роботи презентують фактологічні дані діагностики рівнів сформованості креативного мислення учнів Нової української школи. Виявлено вплив дослідницької діяльності та управління нею збоку вчителя, що сприятимуть більш ефективному формуванню креативного мислення учнів Нової української школи відповідно до глобалізаційних змін в освітній сфері, інтеграції вітчизняної освіти в європейський освітній простір, соціальних трансформацій на шляху до науково-технічного прогресу. Подальші розвідки у цьому напрямі пов’язані з підготовкою асистентів учителів початкової школи до управління дослідницькою діяльністю молодших школярів. Також потребують удосконалення методи і засоби фахової підготовки асистентів учителів початкової школи до формування критичного мислення в учнів, які навчаються в інклюзивних класах.