The aim: To determine the feasibility of using Tivortin in metabolic disorders during pregnancy and its effect on the course of pregnancy, childbirth, fetal and neonatal status. Materials and methods: We examined 210 pregnant women with metabolic disorders using clinical and laboratory data, uterine artery Doppler, determi¬nation of lipid peroxidation and antioxidant system, leptin and placental growth factor content. The fetal condition was assessed by ultrasound examination with Doppler, determination of biophysical profile, and cardiotocography. Results: Metabolic disorders in pregnant women increase the risk of obstetric and perinatal complications by activating lipid peroxidation and inhibiting the antioxidant system, reducing the content of placental growth factor and increasing the level of leptin in the blood plasma. After treatment, there was a significant decrease in leptin levels and an increase in placental growth factor levels, normalization of lipid peroxidation and antioxidant system, uterine artery pulsatility index and umbilical cord peak systolic velocity index, systolic-diastolic ratio, fetal biophysical profile and cardiotocography. The incidence of complications in childbirth decreased by 3 times, surgical interventions – by 2 times, postpartum infectious complications – by 1.7 times, and the birth of infants in a state of asphyxia – by 1.8 times. Conclusions: Metabolic disorders in pregnant women are a significant factor in the development of obstetric and perinatal complications due to the intensity of lipid peroxidation and depression of the antioxidant system, and a decrease in the content of placental growth factor. The use of Tivortin in the treatment of pregnant women with metabolic disorders has proven its safety and efficacy.

Метаболічні порушення у вагітних  суттєво збільшують ризик акушерських і перинатальних ускладнень. Після лікування з використанням тівортіну знизився відсоток гестаційної гіпертензії, прееклампсії, передчасних пологів, аномалій родової діяльності, післяродових кровотеч, синдрому затримки росту плода, макросомії тощо. Крім того, результати показали достовірне зниження рівня лептину та підвищення рівня плацентарного фактору росту. Суттєво знизився рівень глікемії, в зв’язку з чим проводилася корекція інсулінотерапії у пацієнток з гестаційним діабетом. У пацієнток з прееклампсією покращувався клінічний перебіг захворювання, відбувалася нормалізація пульсаційного індексу маткової артерії та індексу пікової систолічної швидкості судин пуповини у другому триместрі вагітності. Доплерометрія судин пуповини засвідчила нормалізацію систоло-діастолічного коефіцієнта, показників біофізичного профілю плода і кардіотокографії. В 3 рази зменшилась частота ускладнень в родах, в 2 рази – оперативних втручань, в 1,7 рази - післяродових інфекційних ускладнень, в 1,8 рази – народження немовлят в стані асфіксії.

Обстежено 80 дівчат віком 12-16 років з порушеннями менструального циклу на тлі функціонування атретичних фолікулів. Використовувався стандартизований підхід при опитуванні кожної пацієнтки, оцінювали дані ультразвукового обстеження органів малого мазу, стан гіпоталамо-гіпофізарно-оваріальної системи, характер менограми, параметри гемограми. В контрольній групі рекомендували симптоматичне лікування, в основній групі на протязі 6 місяців додатково призначали лікарський засіб тазалок згідно рекомендацій виробника. З'ясовано, що порушення менструального циклу призводять до виникнення залізодефіцитної анемії. Застосування стандартної антианемічної терапії не дає достатнього клінічного ефекту або є короткочасним. З метою нормалізації менструального циклу та зменшення менструальної крововтрати доцільно призначати фітопрепарати, які в поєднанні з призначенням антианемічного лікування виявили значні переваги над загальноприйнятими стандартними підходами.