Відповідно вимог градієнтної оптики, покиття, яке наноситься на поверхню, повинно мати менший рефракційний індекс, ніж матеріал зразка, на який наносять. Цим вимогам відповідає політетрафторетилен, а з варіантів функції градієнтного показника заломлення вибрано осьове поширення. Метою роботи є дослідження морфології та оцінка якості шару нанесеного політетрафторетилену на оптичні поверрхні інтраокулярної лінзи. Напилення політетрафторетилену на інтраокулярну лінзу проведене за допомогою установки УВН-74. Вакумне напилення проводилось у відповідності із запатентованою методикою UA 142651 U, UA 150954 U. Початкова частота кварцевого резонатора становила 5 808 932 Гц, температура в процесі напилення зростала від 20 °C до 352 °C. Для вимірювань товщини нанесеної плівки, була використана оптична система, що включала в себе чотирьохканальний системний вимірювач товщини Sigma Instruments SQM – 242.  Для дослідження якості напиленого на лінзу шару, залучено морозильну камеру ТС-20 MICROmed, механічний мікротом Leica CM 1100, світловий мікроскоп Olympus BX41, конфокальний лазерний скануючий мікроскоп Zeiss LSM 510 META. Замороження в камері ТС-20 MICROmed інтраокулярних лінз до температури -40 °C дало змогу провести їх нарізання шарами товщиною 100 мкм за допомогою мікротому Leica CM 1100. Отримані зразки досліджувалтся мікроскопом Olympus BX41 та скануючим мікроскопом Zeiss LSM 510 META.  Виявлено, що нанесений шар політетрафторетилену однорідніий, рівномірний, не має пошкоджень та артефактів поверхні. Нанесення політетрафторетилену дозволяє покращити оптичні властивості інтраокулярних лінз та зменшити частоту ускладнень, пов’язаних із їх імплантацією. Ключові слова – інтраокулярна лінза; політетрафторетилен; ТС-20 MICROmed; Leica CM 1100; Sigma Instruments SQM – 242; Olympus BX41; Zeiss LSM 510 META

Для енергозабезпечення дозуючих, моніторних, стимулюючих медичних приладів, особливо тих, які імплантуються, пропонується використовувати електроенергію, отриману від людського організму.  Електрика може бути отримана в результаті перетворень інших видів енергії, які притаманні  тілу людини: механічної (кінетичної), теплової, енергії окисно-відновлюваних біохімічних реакцій. Завдяки успіхам нанотехнологій з’являється більше можливостей для прогресу в цьому напрямку. З практичної точки зору, використання механічної енергії є найбільш перспективним. Рухи кінцівок або інших частин тіла без додаткового навантаження, навіть несвідомо, здатні забезпечити накопичення енергії, достатньої для  медичних потреб. Генерація тілом теплової енергії є більш стабільною, порівняно із механічними рухами. Тому очікується, що отримання електричної енергії за рахунок конвертації тепла людини з використанням, наприклад, ефекту Зеєбека, буде мати певні переваги в плані гарантованості та надійності.  Існує великий ряд практичних пропозицій отримання електрики для живлення медичних приладів за рахунок біохімічних реакцій, які відбуваються в організмі людини. Ці роботи поки залишаються на експериментальному рівні в пошуку більшої продуктивності. Теоретично, оптимальним є пряме, без перетворень, споживання електрики, яка реєструється при функціонуванні органів. Але при даному рівні наукового  розвитку це практично неможливо.

У статті розглянуто методи та прилади для лікування варикозної хвороби. На основі огляду літературних джерел сформульовано медико-технічні вимоги та розроблено блок-схему пристрою. Проведено вимірювання опору, який чинить гемостатичний клапан інтродуцера просуванню світловоду. Виконані розрахунки сили тертя, яка виникає між світловодом і валиками при різних умовах. Виконані вимірювання сили тяги в залежності від сили затиску світловоду між ведучим і пасивним валиками, а також момент сили  ведучого валу За результатам вимірювань встановлено, що для ефективної тракції світловоду із постійною швидкістю достатньо, щоб сила притиску пасивного валика перевищувала 4 Н. Ключові слова: варикоз, лазер, оклюзія, світловод, тракція.

No abstract

Факультет біомедичної інженерії Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» м. Київ, Україна Реферат -Електроміостимуляція -метод, широко застосовуваний у спортивній практиці та у програмах реабілітації для відновлення активності м'язів і подолання болю. Клінічні випробування продемонстрували, що міостимуляція, контрольована електроміограмою, має переваги при відновленні рухової функції кінцівок у пацієнтів з інсультом. Однак, використання стимуляції із біологічним зворотнім зв'язком (БЗЗ) у клінічній практиці обмежене через розбіг даних, які б підтверджували її ефективність. Ціль даної роботи проаналізувати останні дослідження щодо застосування такого методу електростимуляції при реабілітації пацієнтів. Ключові слова -атрофія м'язів, електроміостимуляція, електроміограма, БЗЗ.