Анотація. Вступ. Актуальність дослідження обумовлена тим, що комунікативна компетенція є сьогодні однією з ключових компетенцій, на формування яких спрямована сучасна освіта, і є особливо важливою для медичних працівників, зокрема лікарів-психологів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідники розглядають міжособистісне спілкування як запоруку ефективності навчального процесу та успішності професійної двяльності в медицині, педагогіці, управлінні та інших сферах. Постановка проблеми. Аналіз джерел наукової літератури показав, що проблема особливостей міжособистісного спілкування сучасних студентів досліджена недостатньо, не розкрито гендерний аспект цього питання. Формулювання мети дослідження. Мета: вивчити гендерні особливості процесу міжособистісного спілкування студентів 1–3 курсів. Матеріали та методи дослідження. В дослідженні, що є складовою теми НДР кафедри медичної психології Інституту медичних наук ПрАТ “ВНЗ “Міжрегіональна Академія управління персоналом” “Медико-психологічні аспекти навчального процесу”, взяли участь 96 студентів 1–3 курсів, із них 49 дівчат та 47 юнаків. Були використані такі психодіагностичні методики: Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; Методика діагностики рівня соціальної фрустрованості Л.І. Вассермана (в модифікації В.В. Бойка); Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела та М. Фергюсона. Результати дослідження. У більшості досліджуваних студентів переважали помірний (48,9% юнаків, 53,1% дівчат) та низький (40,4% юнаків, 24,5% дівчат) рівні домінування Однак у дівчат, на відміну від юнаків (р<0,05), досить часто також виявлявся високий рівень домінування (16,3%). В обох групах респондентів переважав помірний рівень дружелюбності (51.1% дівчат і 57,4% юнаків), однак юнаків із низьким рівнем дружелюбності було вдвічі більше, ніж дівчат (34,0% та 16,3% відповідно). Підвищений та дуже високий рівні фрустрованості були відсутніми в обох досліджуваних групах студентів. У переважної кількості досліджуваних студентів (63,2% дівчат і 53,2% юнаків) виявлено низький рівень суб’єктивного відчуття самотності. Серед юнаків, на відміну від дівчат (р<0,05), високого рівня суб’єктивного відчуття самотності зафіксовано не було. Висновки та перспективи подальших досліджень. Доведено залежність особливостей міжсобистісних відносин студентів від гендерної належності, що підтверджується наявністю статистично значимих (р<0,05) відмінностей між юнаками та дівчатами. Визначено, що найбільш значимим фактором впливу на міжособистісну комунікацію є суб’єктивне відчуття самотності. Перспективними напрямками дослідження визначено вивчення зв’язку суб’єктивного відчуття самотності з екстра- та інтравертованістю особистості, вербальними та невербальними аспектами комунікативного процесу, а також впливу комунікативних особливостей студентів їхню академічну успішність. Також планується продовжити дослідження серед студентів інших навчальних закладів та серед старшокурсників, а також диференціювати отримані результати в залежності від обраної спеціальності.