У статті проаналізовано результати сучасних електродинамічних досліджень у галузях біології, медицини, фармакології, комп’ютерних технологій, зокрема, продемонстровано можливість упровадження їх у лабораторний практикум курсів біофізики, медичної та біологічної фізики, що дозволяє формувати в студентів сучасну наукову картину світу, суспільну свідомість, як вищого рівня психологічного відтворення природного і штучного середовища, власного внутрішнього світу, рефлексії відносно місця та ролі людини в біологічному, фізичному та хімічному світі, а також саморегуляції такого відтворення. Синергетичність знань, можливість їхньої корекції з урахуванням сучасних досягнень науки і техніки забезпечується у майбутніх медичних фахівців у закладах вищої освіти впровадженням принципу «освіта впродовж життя». За умов втілення такого підходу в лабораторний практикум курсів біофізики, медичної та біологічної фізики реалізуються загальні та специфічні принципи навчання, зокрема: принцип науковості, зв’язку теорії з практикою, багатоваріантності і множинності структури, змісту і методів системи неперервного навчання як основи її функціонування, єдності наукової і навчально-методичної діяльності кафедр і викладачів; принцип поєднання навчальної та науково-дослідної праці студентів; принципи добору змісту навчального матеріалу; принцип інформаційної ємності та соціальної значущості; принцип органічної єдності теоретичної та практичної підготовки студентів; принцип забезпечення творчої активності та самостійності студентів у навчальному процесі. Зроблено висновок, що в ході проведення лабораторного практикуму з біофізики елементи наукових досліджень електродинаміки сприяють формуванню фундаментальних та фахових знань.

У статті проаналізовано результати су- часних фізичних досліджень у галузях біології, медицини, фармакології, зокрема продемонстровано можливість упро- вадження їх у програми курсів медичної та біологічної фізики, що дозволяє формувати в студентів сучасну наукову карти- ну світу, суспільну свідомість, як вищого рівня психологічно- го відтворення природного і штучного середовища, власного внутрішнього світу, рефлексії відносно місця та ролі людини в біологічному, фізичному та хімічному світі, а також само- регуляції такого відтворення. Наголошується, що майбутніх фахівців у закладах ви- щої освіти слід навчати за принципом «освіта впродовж життя», який покликаний забезпечити синергетичність знань, можливість їхньої корекції з урахуванням сучасних до- сягнень науки і техніки. За умов втілення такого підходу в курсах медичної та біологічної фізики реалізуються загальні та специфічні принципи навчання, зокрема: принцип єднос- ті наукової і навчально-методичної діяльності кафедр і ви- кладачів; принцип поєднання навчальної та науково-дослід- ної праці студентів; принципи добору змісту навчального матеріалу; принцип інформаційної ємності та соціальної значущості; принцип органічної єдності теоретичної та практичної підготовки студентів; принцип забезпечення творчої активності та самостійності студентів у на- вчальному процесі. Зроблено висновок, що в ході проведення лабораторного практикуму з біофізики елементи наукових досліджень сприяють формуванню фундаментальних та фахових знань.

У статті з позицій сучасної технонауки проаналізовано результати новітніх ультразвукових досліджень у галузях фізики, біології, медицини, фармакології, зокрема продемонстровано можливість упровадження їх у програми курсів медичної та біологічної фізики, що дозволяє формувати в студентів природничо-наукового мислення. З цією метою варто використовувати інноваційні підходи в навчальній діяльності, що вимагає від майбутніх працівників медичної галузі не лише обсягу фундаментальних знань, а й розвитку різних видів практичної діяльності з метою формування компетентнісно-світоглядних професійних характеристик майбутнього фахівця, умінь змінювати та вдосконалювати свою діяльність на основі самостійно здобутих знань. Визначено, що для реалізації цих завдань необхідно вдосконалювати лабораторний практикум курсів медичної та біологічної фізики. Важливим напрямком у розв’язанні цього питання є впровадження сучасних ультразвукових досліджень. На основі аналізу теоретичних та експериментальних робіт з ультразвукових досліджень біоматеріалів запропоновано ультразвукову установку для лабораторного практикуму. Робота цього пристрою базується на визначенні механічних параметрів біотканин без їхніх структурних змін. Використання для обробки експериментальних даних інформаційно-комп’ютерних технологій дозволяє розвивати гібридний інтелект студентів та викладачів як адаптивну систему інформаційної взаємодії; формувати в майбутніх медиків-дослідників навички й уміння пошуку інформації сучасних досліджень в галузі фундаментальної науки, комп’ютерного моделювання фізичних, хімічних, біологічних процесів у системах.

У статті досліджено зміст поняття «професійний саморозвиток педагога нової української школи». Проаналізовано наукові доробки вітчизняних і зарубіжних учених із питань професійного саморозвитку та самореалізації особистості. З’ясовано, що саморозвиток є обов’язковим складником сучасної освіти та показником суб’єктності педагога, який свідчить про неперервність його зростання. За результатами комплексного аналізу феноменології саморозвитку особистості засвідчено багатогранність та багатокомпонентність означеного поняття. Упорядковано окремі дефініції професійного саморозвитку та здійснено експлікацію визначення професійного саморозвитку педагога нової української школи. Виокремлено та схарактеризовано основні кластери, що охоплюють «компетенції майбутнього. На основі аналізу окресленої проблеми, а також з урахуванням вимог і потреб реформи Нової української школи, сутність поняття «професійний саморозвиток педагога нової української школи» схарактеризовано як багатовимірну та цілеспрямовану діяльність учителя, спрямовану на розвиток особистого та творчого потенціалу, самовдосконалення у професійній діяльності, що здійснюється шляхом розвитку професійних компетентностей, професійної самостійності і гнучкості, життєвої активності та цінностей, розширення професійного світогляду з метою найповнішої професійної самореалізації та творчого підходу до професійної діяльності в умовах нової української школи. Представлено форми професійного саморозвитку вчителя нової української школи, зокрема: наставництво (менторство), консультування, практика, дослідження, рефлексія, навчання. Наведено приклади різноманітних способів професійного зростання.

У статті висвітлено підходи щодо формування духовності особистості. На основі аналізу наукових праць схарактеризовано феномен духовності як свідчення єднання людини з Високим, духовним, Божественним та абсолютним. Окреслено основні напрями вивчення духовності особистості: філософсько-релігійний як пробудження внутрішньої дійсності людини, її душі, прагнення об’єднатися з вищою дійсністю і перетворитися у нову особистість; культурологічний як процес олюднення, окультурення людини; психолого-педагогічний, в основі якого освітня діяльність розглядається як процес складання духовного світу особистості; соціально-психологічний як вищий прояв внутрішнього світу особистості, що виявляється в людяності, сердечності, доброті, щирості, чесності, відкритості для інших людей, широті поглядів, ерудиції, культурі, загальному розвитку особистості, інтелігентності та що утворює її духовний потенціал; психологічний, завдяки якому духовність представлена як людська якість, що спрямовує особистість до самопізнання, самовдосконалення, творчого розвитку, гуманістичної поведінки. Визначено сутність духовності як мети й досягнень людини, результату її цілеспрямованих зусиль. Основну увагу закцентовано на тому, що людина має як фізичну складову, так і духовну, зокрема в контексті розкриття проблеми змодельовано структуру людської душі у вигляді трьох складових: душі розумної (голова), душі емоцій і почуттів (серце), душі потягів та пристрастей (сідалище). Обґрунтовано вплив духовності на розвиток сучасного мистецтва. Доведено, що саме в духовності особистості закладена основа самореалізації в усіх її виявах (пізнавальна, моральна, естетична, самоосвітня, самопізнавальна, самовиховна, комунікативна), а головною умовою розвитку духовності особистості є її любов до інших людей.