У межах класичної філософської думки було розроблено важливі принципи функціонування влади у суспільстві та засоби, що забезпечують її ефективність. З’ясовано, що владні стосунки супроводжують людину як колективну істоту упродовж усієї її історії, є незмінним атрибутом соціального життя. Будучи успадкованими від своїх тваринних предків, вони отримали найрізноманітніші форми у ранніх людських спільнотах, виконуючи як конструктивну, так і деструктивну роль. Вододілом між вказаними проявами влади є виконання нею своїх головних функцій, серед яких чи на найпершому місці стоїть керування суспільними процесами, забезпечення сталого розвитку людських спільнот. За традицією, владою зі знаком «плюс» називали таку владу, яка приносить благо більшій частині або усім членам певної спільноти. Негативна влада – це така влада, яка має метою благо обмеженого кола обраних або навіть одного верховного правителя, і, у кінцевому підсумку, руйнує соціальну тканину суспільства. Питання щодо співвідношення цілей і засобів, якими влада домагається виконання своїх вимог, має тут вирішальне значення. Класична філософська думка обґрунтовано доводить, що для розумних істот, якими вважають себе люди, більш прийнятними впровадження владних рішень є не насильство, а моральний авторитет і право. Саме право у такому, що все більш ускладнюється, людському суспільстві,  поступово стає пріоритетним інструментом влади.  Упродовж майже всієї людської історії можна спостерігати тісний зв'язок між владою і насильством. Іноді здається, що воно взагалі є неусувним з людського життя, ледве чи визначальний чинник людських стосунків. Саме по собі насильство мало у кого знаходить відверте схвалення. Більшість філософів, та й взагалі пересічних людей, як правило, його засуджують. Влада завжди прагне зберегти себе як можна довше, у граничному плані – стати вічною. Проте є багато причин об'єктивного і суб'єктивного характеру, що ставлять межу таким намаганням. Людське суспільство – це виключно складна система зв'язків і відносин. Ефективна робота цієї системи забезпечується, у тому числі, ефективними управлінськими рішеннями, а також тісним зв'язком між прийнятими рішеннями і їх виконанням. Тобто, – саме владними відносинами. Хочемо ми цього чи не хочемо, але у суспільстві завжди будуть керівники і підлеглі, ті, хто приймає рішення, і ті, хто повинен їх виконувати, тобто, владарюючі і підвладні. Від того, наскільки будуть ефективними рішення, і наскільки успішно вони будуть впроваджуватись у життя, залежить успішне функціонування різних людських спільнот, майбутнє загальнолюдського суспільства взагалі. Саме це, в ідеальному варіанті, повинна забезпечувати влада.

The purpose of the article is the analysis of the reasons and grounds of the crisis in the sphere of meaning-making, as well as searching answers to the questions about the meaning of human life in the contemporary world, which are maximally relevant in connection with the escalation of global problems, revealing the points of convergence between various theoretical positions, evaluation of their heuristic potential. Theoretical basis of the research is the historical-philosophical, comparative and system approaches, as well as the analysis of philosophical insights in the field of global studies. Originality. Originality lies in the fact that this article is the first attempt to conduct comprehensive analysis in the problem of the sense of the Existence as it is presented in the first quarter of the 21st century and to relate it with the modern social situation that is characterized by a complex range of interconnected and interdependent anthropological problems of our time. Authors emphasize that the main reason in the crisis of meaning is that a man has lost touch with his roots, which is wildlife. He has created an artificial structure, civilization to satisfy his needs and finds no way to the transcendental, which is the true House of his being. Conclusions. A human must refuse from false self-conceit concerning his potential omniscience and omnipotence, cease dictating his own rules to the Existence, determine the boundaries of his freedom and try to clearly realize his place in the objective structure of being. The global situation can change for the better only if a dramatic change in the area of meaning-making happens. The decisive force, which may encourage nudging to the positive changes, can be either the free will of people who have realized the criticality of the situation or external natural and social circumstances that will make people reorganize radically. The proper prioritizing, a deep awareness of universal goals and solidarity between people could be the value basis that will become the foundation to find the meaning and create a more favorable future.