У статті обґрунтовано лінгводидактичні засади формування пунктуаційної компетентності майбутнього вчителя початкових класів у процесі навчання української мови. Установлено, що лінгвістичну основу навчання пунктуації становлять принципи української пунктуації, до яких зараховано синтаксичний, смисловий та інтонаційний. У лінгводидактичній площині процес формування пунктуаційної компетентності ґрунтується передусім на розумінні таких термінів як «пунктуація», «розділовий знак», «пунктограма», «пунктуаційне правило», «пунктуаційні норми». Проаналізовано поняття «пунктуаційна компетентність майбутнього вчителя початкових класів», яке потлумачено як набуту особистісну здатність оформлювати писемне мовлення будь-якого функційного стилю відповідно до чинних пунктуаційних норм на основі ціннісного ставлення до мови. Зазначено, що навчання пунктуації відбувається із застосуванням таких традиційних методів, як розповідь, бесіда, робота зі словником, метод вправ, а також інноваційних, зокрема проєктного, дослідницького, ситуаційного та інтерактивного. Наголошено, що у процесі вивчення пунктуаційних норм використовуються різні типи завдань, зокрема: списування, пунктуаційні практикуми, диктанти, добір прикладів і складання речень для ілюстрування певних пунктограм, складання речень за схемами, опорними словами чи синтаксичними конструкціями, перебудову речень, редагування текстів, написання творчих робіт. Зазначено, що в умовах модернізації вищої освіти, оновленні її змісту та структури, зростає значущість самостійної роботи студентів, оскільки в результаті самоосвітньої діяльності студенти набувають навичок самостійного здобування знань, вміння застосовувати правописні знання у конкретних комунікативних ситуаціях. Встановлено, що впровадження технології формування пунктуаційної компетентності майбутнього вчителя початкових класів значно розширює діапазон можливостей суб’єктів освітнього процесу, оскільки сприяє осмисленому застосуванню компетенцій під час освітнього процесу.