Today's realities show a crisis in the solvency of domestic businesses, which is caused, in particular, by lower interest rates after 2008. This encourages small businesses to attract alternative financing methods. Access to external financing in times of crisis is becoming more difficult, especially for small businesses. The purpose of the study is to examine the practice of alternative methods of financing small business in Ukraine in a pandemic and solvency crisis in 2020. The results show that in developing countries, in particular in Ukraine, lending as a form of financing for small businesses is underused due to high interest rates. Small businesses mainly rely on financing from creditors (suppliers) and management of accounts payable, receivables. Government support is also low. The main methods of financing include financing at the expense of creditors, in particular, it may be deferred payments for goods, works and services. At the same time, small business did not significantly increase the amount of financing through loans on a longterm basis in 2010-2019. Compared to long-term liabilities, corporate equity is a more widely used source of financing in Ukraine. In the period of economic recovery (2017)(2018) there was an increase in the share of long-term commitments and provision and a reduction in the share of equity capital in the balance of small enterprises. This means that the structure of financing depends on the country's economy: in a crisis, borrowing is reduced. In Ukraine, starting from 2017, there has been an increase in the level of efficiency of state support for the agro-industrial complex of Ukraine through the expansion of public funding instruments, taking into account the various needs and problems of individual industries.

У статті досліджено роль та значення державного фінансового контролю у посиленні економічної безпеки держави. Встановлено, що в сучасних умовах господарювання, при загостренні економічної кризи, особливо актуально постає питання розбудови та функціонування дієвого інституту державного фінансового контролю як механізму ефективного відстеження основних напрямків надходження та використання державних ресурсів, своєчасного виявлення фактів порушень розпорядниками бюджетних коштів на різних рівнях управління. Систематизовано основні недоліки щодо особливостей функціонування державного фінансового контролю в Україні. Окреслено основні напрями реформування та підвищення ефективності діяльності контролюючих служб державного фінансового контролю, що виступатиме запорукою дієвого функціонування державних фінансів, а саме забезпечення економічної безпеки країни, позитивних досягнень у самодостатності регіонів та розвитку пріоритетних галузей вітчизняної економіки, підвищення захищеності фінансових інтересів громадян, суб’єктів господарювання та держави в цілому.

У статті зазначено, що державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Також відзначається, що державна митна політика є складовою державної економічної політики. Досліджено теоретичні аспекти формування та реалізації митної політки України, а саме визначено її функції; розглянуто основні методи її реалізації та охарактеризовано основні історичні форми. Відзначено, що провідну роль у формуванні державної митної політики виконують органи державної влади. Досить широке коло повноважень щодо безпосереднього формування та реалізації митної політики має Кабінет Міністрів України. Також виокремлено роль Міністерства фінансів України щодо державної митної політики, адже відповідно до п. 3 Положення «Про Міністерство фінансів України» Мінфін України забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової і митної політики і керується при цьому концептуальним напрямами реформування системи органів, що реалізують державну податкову та митну політику. Визначено, що для більш ефективного формування та реалізації митної політики України доречно доповнити Митний кодекс України окремою статтею «Мета, завдання та принципи здійснення державної митної політики».

Наразі кредитування дозволяє не тільки отримувати прибуток від залучення додаткових фінансових ресурсів, а й розширювати та розвивати підприємницьку діяльність. Тому багато суб’єктів господарювання звертаються за додатковими коштами до кредитних установ. За таких умов важливого значення набуває кредитоспроможність, адже від її правильного розуміння та якісної оцінки буде залежати ефективна організація процесу кредитування. Необхідність вивчення сутності кредитоспроможності пояснюється як відсутністю єдиної думки серед науковців з приводу визначення даного поняття, так і подальшим розвитком кредитних установ, які, у свою чергу, здійснюють вплив на зміст цієї дефініції. Стаття присвячена вивченню законодавчих і наукових підходів до сутності кредитоспроможності позичальника, проведенню контент-аналізу даного поняття та визначенню на його основі критеріїв оцінки кредитоспроможності. Специфіка наукових завдань, що становлять предмет дослідження, вимагала використання комплексу спеціальних методів, застосування яких допомогло здійснити контент-аналіз терміну «кредитоспроможність» та виокремити основні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника. У статті досліджено вітчизняні нормативно-правові документи, які визначають зміст кредитоспроможності. Розглянуто підходи до розуміння сутності даної дефініції, які виокремлювали зарубіжні та українські вчені. Здійснено контент-аналіз поняття «кредитоспроможність». Дано характеристику основних критеріїв, які закладено в основу оцінки кредитоспроможності позичальника. В результаті дослідження доведено, що кредитоспроможність характеризує сукупність умов, що дозволяють кредитору надати кредит, а позичальнику виконати боргові зобов’язання відповідно до умов кредитного договору. Обґрунтовано, що кредитоспроможність позичальника оцінюється на основі критеріїв, які враховують внутрішнє та зовнішнє середовище його функціонування. Встановлено, що без визначення цих критеріїв та здійснення оцінки кредитоспроможності в сучасних ринкових умовах укладення кредитного договору є неможливим.