No abstract

The article deals with the problem of the readiness of the literature teacher for the forming of the national identity of students in foreign literature lessons. The aim of the article is to outline the components of the foreign literature teacher’s readiness and his / her actions in the formation of students’ national identity. The following methods of scientific research were used to achieve the goal and to solve the set tasks: theoretical: analysis of sociological and psychological-pedagogical sources about national identity and ways of its formation in school youth – to substantiate scientific thesis of the research; empirical: analysis of conceptual scientific foundations of professional training – to determine the components of the readiness of the literature teacher to form the national identity of students; practical: problem-search, modelling, systematization – to prepare recommendations, models of lesson preparation by the teacher. Each literature teacher should have basic knowledge of the theory and practice of forming of the national identity of school youth. Without assimilation and respectful attitude to the national values of people, it is impossible to form the national consciousness of the students. The article identifies and describes the motivational and value, cognitive and activity components of the teacher’s readiness for forming the national identity of students in foreign literature lessons, approaches to learning: personal-oriented, national-oriented, cultural, dialogical, integration of knowledge-based, knowledge-integration active. The ways of formation of national identity of students in lessons of foreign literature are described, notes for the student, an algorithm of modelling of the lesson on national-patriotic education are offered. The offered methodical materials will help the teacher of foreign literature to be ready for effective solution of this problem. The result of forming a national identity of students will be conscious citizens-patriots of their country.

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава Генералізований пародонтит -захворювання, частота якого зростає з віком та проявляється деструктивно-запальним процесом, в основі якого знаходяться складні біохімічні та патофізіологічні зміни у тканинах пародонту. Активна резорбція альвеолярного відростку обумовлена впливом як місцевих факторів, так і загальним станом організму та системними хворобами. Розвиток генералізованого пародонтиту пов'язаний з втратою кісткової маси скелету, що обумовлено переважанням резорбції над остеосинтезом. Важливими моментами у патогенезі захворювань пародонту вважають порушення динамічного балансу прооксидатно-антиоксидантної системи з її поступовим виснаженням, що веде до накопичення активних форм кисню і токсичних метаболічних речовин. Поряд із загальними механізмами в патогенезі пародонтиту беруть участь і місцеві фактори. Внаслідок "дихального вибуху" нейтрофілів спостерігається ефект спалаху ферментативного окиснення ліпідів з наступним утворенням супероксиданіон-радикалу і ейкозаіноїдів, що сприяє пошкодженню структур пародонту і розвитку імунологічних порушень. Генералізований пародонтит є поліетіологічним захворюванням, патогенетично пов'язаним з патологією внутрішніх органів. Механізми запально-деструктивних пошкоджень пародонта опосередковуються генетичними та місцевими факторами, хронічною супутньою патологією, вільнорадикальною агресією та вторинними імунодефіцитними станами. У механізмі локального руйнування тканин пародонту важливу роль також має пародонтопатогенна мікрофлора, яка запускає реакції, що супроводжуються інтенсифікацією процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і білків мембранних структур клітин.Ключові слова: генералізований пародонтит, коморбідність, вільнорадикальне перекисне окиснення ліпідів. НДР «Фармакологічне дослідження біологічно активних речовин та лікарських засобів для корекції порушень гомеостазу різної етіології» №0111U004879

Мета. Метою дослідження є поглиблення методологічного підґрунтя та розробка методичного підходу до аналізу інтелектуального потенціалу управлінців в контексті формування і використання професійних компетенцій в умовах інноваційно-активних промислових підприємств. Методика. Дослідження базується на теоретичних і методологічних положеннях, висвітлених у працях класиків економічної та управлінської науки, вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері управління інтелектуальним потенціалом промислових підприємств. У процесі дослідження використовувались кількісні і якісні методи збору та аналізу даних і інформації; аналітичного, ситуаційного аналізу і синтезу; порівняльного аналізу, узагальнення наукового досвіду сучасних теоретичних досліджень; формалізації, системно-комплексний підхід. Результати. Розглядається підхід щодо формування ключових компетенцій менеджерів різного рівня в ході вищої освіти та в процесі набуття практичного досвіду. Виокремлено джерела формування професійних компетенцій менеджерів вищої та середньої ланки інноваційно-активних підприємств. Розроблено методичний підхід до дослідження компетенцій для інноваційного менеджменту. Сформовано модель, яка реалізує теоретико-концептуальний підхід щодо порівняльного дослідження інтелектуального потенціалу керівників різних рівнів. Окреслено низку основних заходів організаційно-економічного характеру, що забезпечують позитивну динаміку розвитку та ефективного використання інтелектуального потенціалу в процесі впровадження моделі компетенцій на підприємстві. Наукова новизна. Запропоновано методичний підхід до аналізу інтелектуального потенціалу промислового підприємства, який, на відміну від загально прийнятих, грунтується на компетентністному підході. При цьому перше інтелектуальний потенціал розглядається в цілісній (холістській) перспективі: у взаємозв’язку з джерелами його формування та його впливом на інноваційну діяльність підприємства, а також інноваційну систему розвитку підприємства. Реалізація вказаного підходу має відіграти вирішальну роль у формуванні: аналітичних компетенцій, заснованих на розумінні соціально-економічних процесів підприємства і механізмів функціонування його зовнішнього середовища; компетенцій, пов’язаних з розробкою, впровадженням та функціонуванням сучасних систем управління підприємством. Практична значимість одержаних результатів: підхід дає змогу виявити значущі для інноваційного розвитку професійні компетенції, які об’єктивно виникають в ході здійснення управлінських функцій на промислових підприємствах, задля підвищення ефективності організаційного навчання післядипломної освіти. Ключові слова: промислове підприємство; інтелектуальний