У статті представлено результати теоретичного аналізу наукових джерел щодо сучасного стану професійної підготовки фахівцівсектору безпеки та оборони у країнах, що розвиваються, а саме: Бразилія, Болгарія, Грузія, Індія, Індонезія, Казахстан, Китай, Малайзія, Румунія, Хорватія та Україна. З’ясовано, що ці країни зазнають впливу схожих зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливають на розвиток професійної підготовки фахівців сектору безпеки та оборони. Серед таких чинників можна назвати профіль загроз національній безпеці, рівень економічного розвитку, географічне розташування, рівень технічного та технологічного оснащення військових підрозділів, готовність до впровадження інновацій, тощо.Детальний аналіз сучасних тенденцій професійної підготовки фахівців сектору безпеки та оборони у країнах, що розвиваються, дав нам змогу здійснити їх класифікацію за рівнем охоплення. Так, ці тенденції можна поділити на три групи, які відбуваються на макро-, мезо- та мікрорівні. Макрорівень стосується діяльності органів сектору безпеки та оборони (формування системи професійної підготовки майбутніх офіцерів у відповідності з урахуванням міжнародних стандартів, посилення міжнародного співробітництва, реалізація зв’язків військової та цивільної освіти, створення цільових державних програм, впровадження інноваційних підходів). Тенденції на мезорівні означають закономірності, які відбуваються в межах вищого військового навчального закладу (дистанційне та змішане навчання, навчання в умовах максимально наближених до реальних бойових дій, гуманізація, інформатизація, демократизація освітнього процесу). Мікрорівень стосується діяльності науково-педагогічних працівників вищого військового навчального закладу та здобувачів освіти (орієнтація професійної підготовки на саморозвиток здобувачів освіти, що означає опору на особистісне знання, використання інноваційних педагогічних технологій).

овки військових кадрів у контексті ключових ідей і напрямків розвитку системи безперервної освіти в Україні. Виявлено, що ключовою вимогою системного оновлення процесу підготовки військових кадрів визначається забезпечення безперервності підготовки. Показано, що запровадження концепції безперервної освіти у підготовку військових кадрів органічно поєднано із реалізацією гуманітарної політики у військовій діяльності. Установлено, що важливим компонентом розвитку сучасної військової освіти у контексті концепції безперервної освіти є соціогуманітарний компонент. Розглянуто проблему соціогуманітарного контексту освіти та професійної підготовки на кількох рівнях: філософському, загальнонауковому та конкретнонауковому. На рівні філософського аналізу освіта розглядається як соціокультурний феномен, особлива соціогуманітарна сфера людського життя. На рівні загальнонаукового аналізу освіта розглядається як складна соціальна система, що забезпечує реалізацію освітньої діяльності. На рівні конкретнонаукового аналізу освітнього процесу соціогуманітарний компонент розглядається як один з складників змісту освіти, що представлений набором дисциплін соціогуманітарного спрямування. Показано, що зміст соціогуманітарної підготовки військової освіти може суттєво відрізнятися в залежності від її рівня та напрямку. Розглянуто особливості соціогуманітарної підготовки військових фахівців на рівні початкової військової підготовки молоді, професійної військової підготовки, вищої освіти військових фахівців, підвищення кваліфікації та перепідготовки офіцерських кадрів.

No abstract