Запорожченко М. Б. доктор медичних наук, професор кафедри акушерства та гінекології Одеський національний медичний університет Парубіна Д. Ю. кандидат медичних наук, кафедра акушерства та гінекології Одеський національний медичний університет Сидоренко А. В. асистент кафедри акушерства та гінекології Одеський національний медичний університет Булгар А. В. лікар акушер-гінеколог КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради м. Одеса, Україна

Endometriosis and leiomyoma commonly co-exist inside one uterus. Specialized surgical centers report detection frequency of comorbid endometriosis during surgery or laparoscopy that varies from 20 to 87% in patients with symptomatic fibroids.In authors practice the histological study of surgery samples from patients diagnosed with symptomatic fibroids (113 hysterectomies) revealed concomitant endometriosis in 26.5% cases.Clinical and morphological analysis showed that in patients with multiply fibroids, large volumes or submucous myomas comorbid adenomyosis doesn’t interfere significantly with the clinic course. But in cases of small-size solitary intramural or subserosis fibroids the clinic of symptomatic myomas is determined by the comorbid adenomyosis of diffuse-nodular or diffuse-lesion forms and 2–3 stages.Thus, endometriosis associated with leiomyomas causes more severe course of comorbidity. Patients with symptomatic fibroids are exposed to higher risk of endometriosis development, which must be kept in mind when planning the surgery treatment. Authors propose to enhance laparoscopic myomectomy with target revision of pelvis to reveal possible endometriosis, because laparoscopy provides the best opportunity to visualization of endometriosis lesions.The choice of pharmacotherapy of concomitant uterine pathology is limited. Gonadotropin-releasing hormone agonists is the only currently available group of drugs that labeled both for the treatment of endometriosis and fibroids. Selective progesterone-receptor modulator ulipristal acetate due to its unique antiproliferative and selective proapoptotic effect on the leiomyomas cellular component is very promising in the uterine-sparing therapy of myomas. In addition, it has pharmacodynamic effects on the endometrium, including antiproliferative effects that may contribute to the treatment of endometriosis. Clinical trial of ulipristal on this indication is ongoing (NCT02213081). For the present, in the absence of approved algorithms for the treatment of co-morbid pathology, the individual approach with combining preparations of different classes is relevant.

Мета дослідження – простежити взаємозв’язок між клінічним перебігом лейоміоми матки та наявністю порушень мікробіоценозу статевих органів. Матеріали та методи. Обстежено 246 жінок репродуктивного віку, зокрема 216 хворих із клінічно безсимптомним, симптомним перебігом лейоміоми матки, та вивчено мікробіоценоз статевих органів у даних жінок бактеріоскопічним, бактеріологічним, ПЛР методами. Результати дослідження та їх обговорення. У 100 % обстежуваних із лейоміомою матки на тлі вагініту постійно мали місце тяжкість, біль внизу живота, радикулоалгічний синдром, часте сечовипускання. При бактеріальному вагінозі до 80 % жінок, хворих на лейоміому матки, відмічали біль внизу живота та радикулоалгічний синдром. У жінок із проміжним типом мікробіоценозу статевих шляхів ці показники були в середньому в 50 % хворих на лейоміому матки. У жінок із нормоценозом незначний біль та дискомфорт внизу живота були відмічені лише в однієї хворої під час статевого акту в групі жінок із безсимптомним перебігом лейоміоми матки. У групі жінок із симптомним перебігом лейоміоми матки нормоценозу виявлено не було, але вдвічі переважав вагініт порівняно з групою безсимптомного перебігу лейоміоми матки. Висновки. Отже, порівнюючи клінічний перебіг лейоміоми матки в жінок репродуктивного віку залежно від стану мікробіоценозу піхви, найбільш виражені клінічні симптоми лейоміоми матки, які вивчали, були в групі хворих із вагінітом, що не виключає ролі інфекційного фактора в патогенезі лейоміоми матки, «хибному» рості лейоміоматозних вузлів.

51ВСТУП Поєднана патологія матки (ППМ) -лейоміома матки (ЛМ) і аденоміоз -є однією з актуальних проблем гінекологічної патології сьогодення та належить до найпоширеніших гінекологічних захворювань [1]. Аденоміоз та ЛМ зазвичай співіснують [13], при цьому аденоміоз рідко діагностується до гістеректомії: кількість випадків супутнього аденоміозу, виявленого під час гістеректомії в жінок із ЛМ, сягає 57% [15,16].ЛМ є найпоширенішою гінекологічною пухлиною в жінок репродуктивного віку, проте її етіологія та патогенез залишаються недостатньо вивченими. Факторами, що асоціюються з ЛМ, вважають вік жінки, ожиріння та расу (зокрема в афроамериканок ЛМ виникає втричі частіше і зазвичай характеризуються тяжчими симптомами) [23,24]. ЛМ суттєво впливає на тривалість і якість життя жінки. Так, у США ризик, пов'язаний з тривалістю життя, для жінок із ЛМ оцінюється до 75%. Існує також сімейна схильність, яка стосується родичів першого ступеня спорідненості [25].В останнє десятиліття завдяки вдосконаленню технічних можливостей медицини і впровадженню ефективних препаратів відбулася радикальна зміна тактики лікування ЛМ. Пасивна вичікувальна тактика у випадках безсимптомної ЛМ змінилась на активний менеджмент, який полягає в ранній діагностиці та диференційованому використанні медикаментозних і малоінвазивних методів органозберігаючого лікування, а також їх поєднанні [7, 10].Клінічно ЛМ перебігає у вигляді двох форм: симптомної і безсимптомної [2,12]. Симптомний перебіг ЛМ має місце майже в кожної третьої жінки і проявляється у збільшенні розмірів матки, бугристості її поверхні, маткових кровотечах, анемії, дисменореї, порушенні функцій суміжних органів, порушенні живлення міоматозного вузла, апоплексії тощо [3, 11].Клінічно аденоміоз матки часто має безсимптомний перебіг, але в подальшому може проявлятись матковими кровотечами, анемією, вираженим больовим синдромом, субфебрильною температурою як наслідком запального процесу, збільшенням органу, диспареунією, вторинною дисменореєю, менорагіями [4,21].