Відомо, що основою розвитку багатьох захворювань і патологічних станів є інтенсифікація вільнорадикального окиснення (ВРО) на тлі пригнічення функціонального стану антиоксидантної системи (АОС) захисту організму. Отже, ключовим патогенетичним механізмом виникнення та розвитку патології вважається порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, на тлі якого активується процес переокиснення ліпідів. Сучасна концепція фармакотерапії захворювань, патогенез яких базується на ініціації ліпідпереокиснення, полягає, як відомо, у раціональному застосуванні високоефективних та безпечних лікарських засобів різних фармакологічних груп, які здатні коригувати порушення  прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі. Мета дослідження – провести комплексний поглиблений аналіз антирадикальної й антиоксидантної дії ацетилцистеїну за умов моделювання активації ліпідпереокиснення. Експеримент виконано на 112 білих безпородних статевозрілих щурах обох статей середньою масою 170–230 г. Ініціацію ліпідпереокиснення відтворювали шляхом щоденного (у ранкові години) перорального введення тваринам потужного прооксиданту Делагілу (хлорохіну фосфат) (виробництво «ICN Угорщина АТ») у дозі 30 мг/кг у вигляді 0,6 % водного розчину, механізм дії якого зумовлений здатністю сприяти утворенню та розгалуженню реакцій ВРО. Ацетилцистеїн застосовували з лікувальною метою впродовж усього терміну дослідження перорально один раз на день у дозі 100 мг/кг у вигляді 2 % водного розчину. Щури інтактної групи отримували перорально відповідний об’єм фізіологічного розчину натрію хлориду. Для всебічної оцінки стану антирадикальної та антиоксидантної систем організму, а також їхнього функціонального взаємозв’язку на основі результатів експериментального визначення параметрів біохемілюмінесценції (БХЛ) у крові тварин нами проведено розрахунок наступної низки показників: потужність АОС (Р), радикальний пул (RP), абсолютна радикальна активність (AR), абсолютна антиоксидантна активність (AA), показник прооксидантно-антиоксидантної рівноваги (PB), напруга антиоксидантної системи (PA). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою комп’ютерної програми STATISTICA (version 10. www.statsoft.com.) з використанням непараметричного U-критерію Манна-Уітні. Встановлена відсутність достовірної різниці між величинами показників потужності АОС у щурів інтактної та дослідної груп у всі терміни дослідження свідчить про здатність ацетилцистеїну суттєвим чином посилювати функціональну спроможність компонентів ферментативної та/або неферментативної ланок АОС захисту організму за умов патології, що вивчається. У разі застосування ацетилцистеїну показник RP стає достовірно нижчим у середньому в 1,29–1,52 разу щодо аналогічних значень у контрольної групи тварин упродовж усього експерименту. На підставі отриманих результатів дослідження можливо дійти висновку, що за динамікою змін показника АА ацетилцистеїн проявляє свої вельми виразні антиоксидантні властивості, що зумовлено, насамперед, наявністю в структурі його молекули сульфгідрильної групи. Застосування ацетилцистеїну реалізується підвищенням активності антиоксидантних процесів, про що свідчить збільшення величини РВ порівняно з контролем у всі терміни дослідження, особливо через 6 і 8 тижнів (на 39 і 42 %). Застосування ацетилцистеїну сприяє значному посиленню потужності АОС (РА) у 1,45 разу через 8 тижнів дослідження порівняно з контролем. Більше того, під дією ацетилцистеїну цей показник перевищує відповідний параметр, що реєструється в групі інтактних тварин. У підсумку, отримані результати експериментального дослідження дозволяють стверджувати про вельми виразний антиперекисний ефект ацетилцистеїну, що базується на попередженні ініціації та розгалуженні вільнорадикальних процесів, та всебічно оцінити реальний стан проксидантно-антиоксидантного гомеостазу в організмі.

No abstract

Резюме. Виникнення та поширення нового коронавірусного захворювання COVID-19 стало всеохоплюючою кризою, що кинула виклик медицині й соціуму в усьому світі. Тяжкий перебіг COVID-19 являє собою клінічну картину вірусної пневмонії з вираженим респіраторним синдромом, що в подальшому може призводити до розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) та летальних наслідків. Правильне розуміння ключових патофізіологічних детермінант ускладнень з боку дихальної системи та гіпоксемії сприятиме проведенню максимально раціональної фармакотерапії даного критичного стану. Мета дослідження – проаналізувати та систематизувати дані щодо патогенезу ГРДС при коронавірусній хворобі та його фармакокорекції. Розуміння ланок патогенезу дасть змогу не лише виявити певні аспекти лікування COVID-19, а й попередити розвиток ускладнень у хворих. Матеріали і методи. Опрацьовано матеріали з інформаційних Internet-ресурсів, публікації закордонних та українських фахових видань, медичної бази даних Medscape/PubMed за останні роки. Результати. Проведено аналіз ключових ланок патогенезу ГРДС при COVID-19, роль цитокінового шторму в прогресуванні захворювання та розвитку артеріальної гіпоксемії і дихальної недостатності. Проведено огляд розвитку й «еволюцію» підходів до лікування захворювання, починаючи від спроб застосування похідних хлорохіну на початкових етапах до лікування етіотропними противірусними лікарськими засобами (типу «Ремдесивір», комбінації «Лопінавір»/«Ритонавір» та «Паксловід»), біосимілярів – моноклональних антитіл та їх комбінацій, проведення профілактики та лікування тромбоутворення та мікротромбозів, які можуть розвиватися внаслідок ендотеліальної дисфункції у таких пацієнтів, особливо при наявності коморбідної патології (до прикладу, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, ожиріння). Узагальнено останні рекомендації та американські та європейські протоколи лікування коронавірусної хвороби. Висновки. Проведений огляд найбільш популярних та доступних засобів фармакотерапії COVID-19 вказує на необхідність та раціональність у пошуку нових більш ефективних та менш токсичних засобів для боротьби з інфекцією та її ускладненнями.