Проектування мікрохвильових систем на основі композитних матеріалів потребує глибокого розуміння процесів взаємодії електромагнітних хвиль з такими матеріалами та факторів, які на неї впливають. Композити на основі полімерів, наповнені матеріалами з високим ступенем поглинання електромагнітної енергії, дають змогу поєднати електричні властивості композитного матеріалу з механічною гнучкістю, хімічною стійкістю та технологічністю виробництва. Підбираючи матеріали та способи їх обробки, можна досягти необхідних властивостей – як електродинамічних, так і механічних. На властивості композиту також суттєво впливають такі чинники, як розмір і форма частинок наповнювача, об’ємна частка наповнювача тощо. Тому в даній роботі розглядаються різні типи наповнювачів для створення композитів на полімерній основі, а саме: магнітні матеріали, метали, вуглець і діелектрики з високою діелектричною проникністю. Проаналізовано їх переваги та недоліки. Показано, що в міліметровому діапазоні довжин хвиль актуальними є композити, в яких поглинання реалізується за рахунок включення до їх складу полярних діелектриків.

Дано обґрунтування релаксаторної моделі діелектричних спектрів, яке ґрунтується на припущенні Дебая про дисперсію діелектричної проникності. Згідно з цим припущенням електрична поляризація полярних комплексів запізнюється на високих частотах електричного поля, внаслідок чого діелектрична проникність зменшується, а коефіцієнт діелектричних втрат сягає максимуму. Далі буде запропоновано новий (не емпіричний, а модельний) підхід до опису розширених діелектричних спектрів релаксації, тому доцільно розпочати викладення матеріалу з обговорення суті елементарної моделі діелектричної релаксації. Для інтерпретації складних діелектричних спектрів, які часто мають місце при експериментальних дослідженнях, необхідний найпростіший опис фізичних явищ, які відбуваються в досліджуваних об'єктах.