The article considers emotional intelligence as a complex integrative formation, which includes cognitive, behavioural and emotional qualities. These qualities ensure awareness, understanding and regulation of their own and others’ emotions and effect on the success of interpersonal interaction and personal development. A review of relevant scientific sources has revealed the insufficient study of brain correlates and the specifics of future psychologists’ emotional intelligence. In turn, it has determined the purpose of the study, that is the neuropsychological study of features of future psychologists’ emotional intelligence. The parameters of emotional intelligence in the first- and second-year students majoring in Specialty 053 Psychology are received due to the test-questionnaire at simultaneous registration of electric activity of the brain. The Neuron-Spectrum 5 electroencephalograph was used for the EEG registration. The recording was performed monopolarly in 32 leads, using samples “eyes closed”, “eyes opened” and filling out the test-questionnaire to identify the levels of emotional intelligence. The obtained results have made it possible to determine that the levels of psychology students’ emotional intelligence are related to the activation indicators of different parts in the cortex of their brain. The students mostly are at average and initial levels of emotional intelligence, tend to show an interpersonal type of emotional intelligence and control their own and others’ emotions rather than to differentiate the emotions and establish the cause of their occurrence.

Визначено та проаналізовано пріоритетні тенденцій розвитку університетської освіти у країнах ЄС: надання доступу до високоякісної освіти, підвищення ролі студентів в освітньому процесі; створення нових форм фінансування, збільшення ролі цифрових технологій, упровадження дистанційного навчання, розширення програм міжнародної мобільності, розвиток інтердисциплінарних підходів до навчання та досліджень, зростання значення професійного навчання та практики, використання інтерактивних методів навчання, збільшення ролі міждисциплінарних наук, розвиток інноваційних методів оцінювання знань студентів, зростання ролі міжкультурної освіти, розвиток програм підготовки педагогів і навчальних матеріалів, зростання ролі громадянського суспільства та стейкхолдерів у вирішенні питань університетської освіти.Ключові слова: система вищої освіти; університети країн ЄС; тенденції розвитку університетської освіти; дистанційна освіта; онлайн-навчання; міждисциплінарні програми; міжнародна діяльність; академічна мобільність; наукові дослідження; науковий проєкт Priority trends of university education development in the countries of the European Union It was defined and analyzed the priority trends of university education development in the countries of the EU such as providing young people with access to high-quality education, increasing the role of students in the educational process and involving them in the decision-making process, raising the level of university education and creating new forms of funding, enhancement the role of digital technologies in university education, implementation of distance learning and virtual classes, using innovative teaching methods, expanding the global system of university partnerships and international mobility programs, development of interdisciplinary approaches to education and research, growing the importance of professional training and practice, using more active and interactive teaching methods, increasing the role of interdisciplinary sciences, such as life sciences, energy, information technology, development of innovative methods for assessing students' knowledge, growth of the role of intercultural education and promoting the internationalization of university education, development of interdisciplinary programs and projects, teacher training programs and educational materials, increasing the role of civil society and stakeholders in solving the issues of university education.The current challenges, ensuring quality education, the availability of higher education, problems of funding, technological development, competition, and innovation in training, which the higher education in Europe faced, are clarified.The prospects of research among the trends in the development of university education in the EU countries and optimization of cooperation between universities and industry in the following main forms such as the creation of university research centres, training programs with a practical component, joint financing of research and innovation projects, the creation of joint innovation...

Анотація. У статті розкрито актуальність проблеми формування комунікативної толерантності в майбутніх практичних психологів. Автором розглянуто сутність понять: «толерантність», «комунікативна толерантність», «комунікативна толерантність практичного психолога». Проаналізовано основні методологічні підходи щодо розуміння сутності й змісту феномена «толерантність» (психофізіологічний, інтеракційний, особистісний, гуманістичний, соціально-психологічний, ситуаційний підходи). Схарактеризовано підструктури особистості (інтелектуальна, ціннісно-орієнтована, етична, естетична, емоційна, сенсорна, енергодинамічна, алгоритмічна, характерологічна, функціональна), що обумовлюють комунікативну толерантність. Висвітлено соціально-психологічні умови формування комунікативної толерантності практичного психолога. Представлено основні соціальнопсихологічні способи формування комунікативної толерантності практичного психолога. У структурі комунікативної толерантності практичного психолога виокремлено функціонально пов'язані між собою та взаємообумовлені компоненти: когнітивно-пізнавальний, емоційноціннісний та особистісно-діяльнісний. Представлено основні психодіагностичні методики, які дають можливість визначити рівні сформованості комунікативної толерантності та психологічні чинники, що впливають на її формування. Ключові слова: толерантність; комунікативна толерантність; комунікативна толерантність практичного психолога; підструктура особистості; компоненти комунікативної толерантності практичного психолога. Постановка проблеми в загальному вигляді. Умови сучасної соціальнополітичної та культурно-історичної ситуації, яка склалася в Україні, вимагають від системи вищої освіти пошуку нових методів і форм навчання, які б змогли забезпечити підготовку висококваліфікованого фахівця в галузі психології, спроможного ефективно і різнопланово організовувати свою професійну діяльність. Вирішення нових завдань, які виникли в системі підготовки практичних Е. ПАНАСЕНКО Формування комунікативної толерантності в майбутніх практичних психологів: теоретико-прикладний аспект _____________________________________________________________________________ © ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» Е. ПАНАСЕНКО Формування комунікативної толерантності в майбутніх практичних психологів: теоретико-прикладний аспект _____________________________________________________________________________ © ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ Анотація. У статті порушено проблему девіантної та делінквентної поведінки у неповнолітніх правопорушників. Розкрито сутність та специфіку основних дефініцій дослідження («правопорушення», «неповнолітній правопорушник», «девіантна поведінка», «делінквентна поведінка») у наукових працях та довідникових джерелах. Девіантну поведінку трактовано як поведінку, що не відповідає загальноприйнятим нормами міжособистісного спілкування, а також правовим, соціально-психологічним чи моральним нормам, призводить до їх порушення, носить дозлочинний характер і здійснюється в рамках психічного здоров'я. Делінквентна поведінка розглядається як кримінальна, злочинна поведінка або психологічна тенденція до правопорушення, під якою розуміють кримінальну, злочинну поведінку. Виявлено чинники (соціально-економічні, морально-етичні, політичні), що сприяють скоєнню неповнолітніми особами правопорушень. Підкреслено, що неповнолітніми правопорушниками є діти підліткового і раннього юнацького віку. Загальними особливостями цього віку визначено: мінливість настрою, сенситивність, самовпевненість, критичність по відношенню до оточуючих. Схарактеризовано тенденції скоєння неповнолітніми правопорушень: збільшення кількості правопорушень, груповий і організований характер злочинності, зв'язок правопорушень неповнолітніх з алкоголізмом та наркоманією, негативний вплив та аморальні установки неблагополучних родин, зниження позитивного впливу закладів освіти, недостатня організованість дозвілля неповнолітніх, недоліки в діяльності соціальних інститутів та