У статті представлені загальні властивості моделі лексичного значення слова як несеміотичної категорії. У лінгвістиці склалися два основні підходи до визначення лексичного значення: відбивний і релятивний. Прибічники першого підходу визначають лексичне значення слова як відображення у свідомості людини істотних ознак певного класу явищ дійсності. Прихильники релятивного підходу (С. Ульман, Л. Вітгенштейн, Ч. Морріс і ін.) розглядали лексичне значення як зв'язки, переходи, відносини. Вчені, які представляли обидва підходи, засновували свої теорії на семіотичних уявленнях про сутність мови. Антропоцентричні принципи вивчення мовних явищ мають на увазі вихід у суміжні сфери знань про людину, в т.ч. і в галузь філософії. М.М. Правдін справедливо вважав, що з позицій діалектичного матеріалізму відношення між дійсністю, мисленням і мовою не зводяться до стосунків знакової репрезентації, оскільки кожен з цих трьох світів є діалектичною єдністю конкретного і абстрактного. Абстрактна сторона дійсності – сфера законів, зв’язків, стосунків між явищами не піддається безпосередньому відображенню в мисленні у вигляді зв'язків між образами відповідних явищ, тобто суть і поняття не пов'язані стосунками знаку і означаемого. Зв’язки між іменами в мовній системі не є знаком стосунків між “предметними” образами. Це дозволяє дійти висновку про те, що стосунки між “предметними” образами і стосунки між іменами усередині мови – дві різні, але тісно пов’язані в комунікативному акті системи. У розвиток цієї теорії лексичне значення визначається в статті як система неграматичних правил оперування словом усередині мовної системи. Таке визначення дозволяє інакше розглядати системну організацію лексики в мові.

УДК 81.13 И.И. Степанченко О МОДЕЛИ И ОБЪЕКТЕ В ЛИНГВИСТИКЕ I. I. СТЕПАНЧЕНКО. ПРО МОДЕЛЬ ТА ОБ'ЄКТ У ЛIНГВIСТИЦI. У статті розглядається взаємодія мовної моделі та об'єкту, що моделюється,мови. Автор бере під сумнів тезу про доцiльнiсть перенесення властивостей різних о кремих моделей на об'єкт, оскільки властивості об'єкту в цьому випадку з'являються змінними, часто несумісними величинами, а сам об'єкт втрачає свою цiлiснiсть та самостiйнiсть. Ситуація, що склалася, мабуть, є наслідком недостатньої вивченості об'єкту і однобічності його вивчення. Можливим виходом з неї є вдосконалення самих моделей, зокрема, уніфикація лінгвістичних моделей, розробка єдиної інтегрованої моделі на основі залучення цих суміжних наук, відмова від побудови окремих, хоча і внутрішньо несуперечливих моделей, але ґрунтованих на формальних, невизначених і таких, що не співвідносяться з інтегрованою моделлю ознаках. Факт впл иву моделі на об'єкт проілюстровано зіставленням теоретичних положень структуральної та функціональної лінгвістичних парадигм. Ключові слова: модель, об'єкт, структуральна парадигма, функціональна пар адигма, властивості. И.И. СТЕПАНЧЕНКО. О МОДЕЛИ И ОБЪЕКТЕ В ЛИНГВИСТИКЕ. В статье рассматривается взаимодействие языковой модели и моделируемого объекта -языка. Автор подвергает сомнению тезис о целесообразности перенесения свойств различных частных языковых моделей на объект, поскольку свойства объекта в этом случае оказываются переменными, часто несовместимыми величинами, а сам объект утрачивает свою целостность и самостоятельность. Сложившаяся ситуация, видимо, является следствием недостаточной изученности объекта и односторонности его изучения. Возможным выходом из нее является совершенствование самих моделей, в частности, унификация лингвистических моделей, разработка единой интегрированной модели на основе привлечения данных смежных наук, отказ от построения частных, хотя и внутренне непротиворечивых моделей, но основанных на формальных, неопределенных и не соотносящихся с интегрированной моделью признаках. Факт влияния м одели на объект иллюстрируется в статье сопоставлением теорет ических положений структуральной и функциональной лингвистических парадигм. Ключевые слова: модель, объект, структуральная парадигма, функциональная парадигма, свойства. I.I. STEPANCHENKO. LINGUISTICS MODEL AND OBJECT.The article discusses the interaction of the language as a model and the language as the modeled object. The author questions the thesis about the expediency of transferring various particular language models properties to the object, since the properties of an object in this case turn out to be variable, often incompatible, and the object itself loses its integrity and independence. Apparently, the current situation is a consequence of the lack of kno wledge about the object and its one-sidedness study. A possible way out of this situation is the linguistic models improvement, in particular, the unification, development of a unified integrated model based on the use of related sciences data, the r ejection of the constr...

У статті стверджується, що текст, ФО і слово як одиниці, що характеризуються iдiоматичнiстю, можуть бути включені в один ряд. Проте iдiоматичнiсть різних типів мовних утворень носить різний характер: iдiоматичнiсть фразеологічних сполучень має чисто мовний характер, iдiоматичнiсть фразеологічних єдностей — образно-понятійний характер. Iдiоматичнiсть слова, що визначається сполучуваністю морфем, носить одночасно і мовний і образно-понятійний характер. Текст за iдiоматичнiстю щонайближче до фразеологічних зрощень, складність сприйняття яких не пов'язана з наявністю в них архаїчних елементів, і фразеологічних єдностей, оскільки iдiоматичнiсть в цих ФО, як і в тексті, проявляється на образно-понятійному рівні. Міра iдiоматичностi визначається, по-перше, різною кількістю проміжних взаємозв'язаних ланок між "банальними" (тобто не залежними від змісту тексту, позатекстовими) образно-понятійними одиницями, генерованими словами і їх блоками, і образно-понятійними структурами, які формуються в процесі розуміння цього тексту, тобто входять у відповідну текстову парадигму. По-друге, міра iдiоматичностi визначається мірою передбачуваності (і одночасно мірою ускладненості виникнення) зв'язків між початковим позатекстовим і текстовим образно-понятійними утвореннями. При цьому мається на увазі, що відповідні образно-понятійні структури формуються не лише і не стільки за рахунок окремих слів, скільки за рахунок вербальних блоків. Таким чином, міра iдiоматичностi (міра переструктуювания) зводиться до появи різної кількості проміжних образно-понятійних ланок, необхідних для розуміння тексту, тобто для переходу від банальних (позатекстових) ланок до текстових, і складністю переходу від однієї проміжної ланки до іншої.

Рецензия на монографию: Чернцова О.В. Дискурсивне варіювання когнітивної семантики слова: досвiд інтегрального дослiдження (на матерiалi дiєслiвних предикатiв казаться, показаться, девербатива кажимость, парентези кажется). Харків, ХНУ iменi В.Н. Каразіна, 2019. 428 с. В настоящее время антропоцентрическая лингвистика переживает новый этап своего развития: большой объем информации, накопленный в результате исследования конкретных объектов и частных проблем с использованием различной методологической базы, обусловливает необходимость и возможность перехода на новый, генерализирующий уровень понимания и интерпретации исследуемого языкового материала. В связи с этим в рамках антропоцентрической лингвистики назрела потребность в разработке комплексных методов исследования, интегрирующих различные современные подходы к анализу сложных проблем взаимодействия языка и мышления. В этом контексте актуальность работы Е. В. Чернцовой, в которой предлагается комплексный, интегральный метод, совмещающий коммуникативный, дискурсивный и когнитивный аспекты исследования, не вызывает сомнений.

No abstract