Background The interplay between COVID‐19 pandemic and asthma in children is still unclear. We evaluated the impact of COVID‐19 pandemic on childhood asthma outcomes. Methods The PeARL multinational cohort included 1,054 children with asthma and 505 non‐asthmatic children aged between 4 and 18 years from 25 pediatric departments, from 15 countries globally. We compared the frequency of acute respiratory and febrile presentations during the first wave of the COVID‐19 pandemic between groups and with data available from the previous year. In children with asthma, we also compared current and historical disease control. Results During the pandemic, children with asthma experienced fewer upper respiratory tract infections, episodes of pyrexia, emergency visits, hospital admissions, asthma attacks, and hospitalizations due to asthma, in comparison with the preceding year. Sixty‐six percent of asthmatic children had improved asthma control while in 33% the improvement exceeded the minimal clinically important difference. Pre‐bronchodilatation FEV 1 and peak expiratory flow rate were improved during the pandemic. When compared to non‐asthmatic controls, children with asthma were not at increased risk of LRTIs, episodes of pyrexia, emergency visits, or hospitalizations during the pandemic. However, an increased risk of URTIs emerged. Conclusion Childhood asthma outcomes, including control, were improved during the first wave of the COVID‐19 pandemic, probably because of reduced exposure to asthma triggers and increased treatment adherence. The decreased frequency of acute episodes does not support the notion that childhood asthma may be a risk factor for COVID‐19. Furthermore, the potential for improving childhood asthma outcomes through environmental control becomes apparent.

No abstract

Кафедра анатомії людини та гістології (зав. -доц.. М.Ю. Кочмарь) медичного факультету ДВНЗ "Ужгородський національний університет"; *кафедра гістології та ембріології (зав. -проф. К.С. Волков) ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України" СУБМІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ ЛІМФОЇДНИХ ВУЗЛИКІВ КЛУБОВИХ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ У ДИНАМІЦІ ХРОНІЧНОГО ОПІОЇДНОГО ВПЛИВУ Резюме. У даній статті представлене електронномікроскопічне дослідження структурних компонентів лімфоїдних вузликів клубових лімфатичних вузлів білих щурів-самців репродуктивного віку при шеститижневій дії на них опіоїду налбуфіну. Налбуфін тваринам вводили щоденно, упродовж шести тижнів, поступово (щотижня) збільшуючи дозу препарату, для формування моделі фізичної опіоїдної залежності, згідно з патентом України № 76564 U «Спосіб моделювання фізичної опіоїдної залежності у щурів». Експерименти над тваринами проводили з дотриманням положень біоетики. Встановлено, що субмікроскопічні зміни лімфоїдних вузликів клубових лімфатичних вузлів відбуваються вже на ранніх термінах дії налбуфіну (через 1-2 тижні) -появляються поодинокі клітини лімфоїдного ряду з ознаками деструкції, збільшенням об'єму ретикулоендотеліоцитів, у яких виявляються деструктивно змінені органели; цитоплазма макрофагів містить первинні лізосоми і крупні фагосоми різної електронної щільності. Через 3-4 тижні введення налбуфіну деструктивні зміни в лімфоїдних клітинах наростають. А подальше введення налбуфіну до шести тижнів поглиблює патологічні зміни на субмікроскопічному рівні: зменшується кількості лімфобластів з ознаками мітозу, збільшується кількість лімфоцитів зі значними змінами ядер та пошкодженими органелами в цитоплазмі клітин, що призводить до появи клітин лімфоїдного ряду з явищами преапоптозу та апоптозу; збільшуються міжклітинні простори. Через один тиждень після відміни препарату налбуфіну відновлення клітин структурних компонентів лімфоїдних вузликів на субмікроскопічному рівні не відбувається, що засвідчує про незворотні процеси в лімфатичних вузлах при тривалій шеститижневій дії налбуфіну. Ключові слова: лімфатичний вузол; лімфоїдний вузлик; лімфоцит; налбуфін; щур; субмікроскопічні зміни.

No abstract

государственный медицинский университет им. И.М. Сеченова, Российская Федерация 3 Российский национальный исследовательский медицинский университет им. Н.И. Пирогова, Москва, Российская Федерация Несмотря на постоянное внимание специалистов к проблеме кашля, она не утратила своей актуальности, поскольку причины кашля продолжают активно изучаться, уточняются диагностические алгоритмы его выявления и подходы к лечению. В статье рассмотрены причины возникновения кашля у детей в зависимости от возраста, обосновываются направления диагностического поиска и подходы к терапии кашлевого синдрома у детей. Особое внимание уделено препаратам симптоматической терапии. Выбор лекарственного препарата зависит от характера кашля, а также от его интенсивности и других особенностей.