Фібринолітична активність крові у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та супутнім цукровим діабетом 2-го типу Мета -проаналізувати показники фібринолізу у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) із супутнім цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу та без нього, визначити вплив факторів ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) при діагностованому ЦД 2-го типу та обговорити їх роль у захворюваності та смертності від ССЗ у цих пацієнтів. Об'єкт і методи дослідження. Обстежено 50 пацієнтів: 25 -з ІХС і 25 -з ІХС та ЦД 2-го типу. До контрольної групи увійшли 25 відносно здорових осіб, зіставних за віком та статтю. Результати. У пацієнтів з ІХС та ЦД 2-го типу виявлено зниження активності плазміногену на 16,83% порівняно з групою контролю (р<0,001) при достовірному підвищенні вмісту інгібітору активатора плазміногену-1. При аналізі груп між собою відмічено достовірні зміни таких показників: у пацієнтів з ІХС та ЦД 2-го типу подовжені час еуглобулінового лізису на 22,06% та ХІІазалежний фібриноліз на 30,24% порівняно з пацієнтами без супутнього ЦД 2-го типу. Рівень плазміногену був нижчий на 15,09%, а інгібітору активатора плазміногену-1 -вищий на 14,42% при супутньому ЦД 2-го типу. Висновки. У пацієнтів з ІХС із супутнім ЦД 2-го типу та без нього спостерігали пригнічення фібринолітичної активності, що в свою чергу підвищує ризик ССЗ. При ІХС із супутнім ЦД 2-го типу відмічено більш значне пригнічення фібринолітичної активності плазми крові. Ключові слова: тромбоз, гемостаз, ішемічна хвороба серця, фібринолітична система, цукровий діабет 2-го типу. ВступНа основі даних міжнародних досліджень в останні роки продовжується коригування та вдосконалення сучасних стандартів профілактики, діагностики та лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС). На думку Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology -ESC) і Американської колегії кардіологів (American College of Cardio logy -ACC), основні фактори ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) -тютюнопаління, малорухливий спосіб життя, підвищений артеріальний тиск, гіперліпідемія, ожиріння та цукровий діабет (ЦД) (табл. 1). За статистичними даними, майже 68% хворих на ЦД віком ≥65 років помирають від різних ССЗ, 16% -від інсульту. Смертність від ССЗ серед дорослих хворих на ЦД в 2-4 рази частіша, ніж у пацієнтів без ЦД (Grant P.J., 2007).

Рак сечового міхура-злоякісне новоутворення, яке переважно відмічають у населення чоловічої статі. Проте вважається, що у жінок це захворювання протікає більш агресивно та показники виживаності нижчі, ніж у чоловіків. Мета. Визначити статеві відмінності у захворюваності на найагресивнішу форму раку сечового міхура, низькодиференційований рак, та показники виживаності хворих обох статей залежно від клінічної стадії хвороби та методу проведеного радикального хірургічного лікування. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз історій хвороб 364 пацієнтів із низькодиференційованим раком сечового міхура (чоловіків 305, жінок 59, співвідношення чоловіків і жінок-5,2:1), які проходили хірургічне лікування в 2004-2017 рр. з метою виявлення статистично значущої кореляції між статтю пацієнта та результатами виживаності залежно від клінічної стадії хвороби (I, II, III та IV) та методу хірургічного лікування (трансуретральна резекція, резекція, радикальна цистектомія). Результати. Зі збільшенням клінічної стадії раку кількість захворілих жінок зменшується зворотно пропорційно стадії раку. Занедбаних випадків раку серед жінок не було. Виявлена статистично значуща і достовірна відмінність між кривими виживаності хворих із IV стадією низькодиференційованого раку сечового міхура (р=0,035) в бік кращої виживаності жінок. При раку стадії I та проведенні трансуретральної резекції сечового міхура відмінностей між кривими виживаності як візуально, так і на підставі статистичних розрахунків (р=0,738) немає. При стадіях ІІ, ІІІ та при проведенні резекції міхура та радикальної цистектомії криві виживаності жінок є вищими за такі чоловіків, критерій р наближається до порога значущості (р=0,102). Збільшення вибірки хворих, особливо за рахунок пацієнтів жіночої статі, зможе покращити точність аналізу. Висновки. Захворюваність на низькодиференційований рак сечового міхура та смертність від нього має чітку статеву залежність від стадії раку в бік переважання чоловічого фактора. Результати 5-та 10-річної виживаності жінок з низькодиференційованим раком сечового міхура є кращими порівняно з чоловіками. При проведенні аналізу виживаності за методом Каплана-Мейєра залежно від клінічної стадії низькодиференційованого раку сечового міхура та методу хірургічного лікування виявлена статистично значима відмінність лише між кривими виживаності хворих із IV стадією в бік кращої виживаності жінок. При інших стадіях та методах лікування криві виживаності жінок є вищими за такі серед чоловіків, проте статистичної значущості ці відмінності не мали. Ключові слова: рак сечового міхура, низькодиференційований рак, хірургічне лікування, виживаність, статеві відмінності. ВСТУП Рак сечового міхура (РСМ)-злоякісне новоутворення, що розвивається з епітелію сечового міхура та уражає переважно чоловіче населення зі співвідношенням захворілих чоловіків до жінок як 3-4:1 [1]. Проте вважається, що РСМ у жінок протікає більш агресивно та показники виживаності гірші, ніж у чоловіків [1-11]. На момент встановлення первинного діагнозу РСМ у жінок виявляється на більш занед...

No abstract

No abstract

No abstract