Introduction. An analysis of available statistical information gives grounds to assert that the right of a significant number of Ukrainian citizens to adequate and affordable food is systematically violated. We mean those people who are in the state of constant food insecurity due to excessive costs required to purchase food. The problem of food security of the population, and thus food safety, has deep social background. Food insecurity, viewed as a lack of food safety, is inextricably linked with another equally pressing problem which is poverty. The purpose of the research is to find evidence that excessive costs that Ukrainian households spend on purchasing food (objectively as well as in comparison with the other countries) is an obvious sign that they are in a state of food insecurity and to conduct a critical analysis of the official boundary value indicator of affordability of food as a key condition of food security of Ukraine. Results and Conclusion. Poverty is the root cause of malnutrition and hunger. According to the methodology developed by the United Nations, about 78% of the population in Ukraine was below the line of poverty in the second half of 2016. The poverty of the Ukrainian population automatically generates the problem of food affordability: the value of the affordability of products indicator did not fall below 50% in the period from 1999 to 2016 (except for 2008). The 60% regulatory limit of the value of the affordability of products indicator is unreasonably high. This is confirmed by the comparative analysis of the practical experience of food security of the population and the methodology for determining the threshold of food affordability in other countries and international organisations.

Мета. Стаття присвячена аналізу урбанізаційних процесів, які відбувалися на українських землях у складі Російської імперії у кінці XIX – на початку XX ст. Особлива увага зосереджена на індустріалізації як головному факторі містоутворення та демографічних змін. Методи. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, об’єктивності, міждисциплінарності. Використано як загальнонаукові методи (аналізу, синтезу), так і загальноісторичні (історіографічного аналізу, історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-системний). З міждисциплінарних методів знайшли застосування статистичний та математичні (табличний та аналіз рядів динаміки). Результати. Ре зультати проведеного дослідження дозволили дійти висновку, що урбанізаційні процеси були логічним підсумком соціально-економічного розвитку території Наддніпрянської України у кінці XIX – на початку XX ст., який свідчив про фундаменальні процеси, які відбувалися у соціальній структурі населення. Виявлено, що на їх перебіг у часі і просторі впливали різноманітні економічні, демографічні та соціальні фактори. Акцентована увага на тому, що за темпами їх перебігу Наддніпрянська Україна значно відставала від провідних держав: у той час як країни Західної Європи знаходилися на вторинній та третинній стадії урбанізаційного процесу, вона перебувала лише на первинній. Проаналізовано економічні та соціальні аспекти індустріальної модернізації. Встановлено, що найвищий рівень урбанізації простежувався у південних губерніях, які, окрім того, мали й найвищі показники міграційного потенціалу, необхідного для розвитку урбанізаційних процесів. Висновки. За підсумками проведеного дослідження можна зробити висновки, що урбанізація на території підросійської України не була рівномірною, мала незакінчений, однобічний характер, що було підсумком її формування як побічного продукту індустріалізації. Встановлено, що ступінь розвитку тенденцій урбанізації був недостатнім, щоб констатувати про серйозні успіхи урбанізаційного процесу. Подальші дослідження історії урбанізаційних процесів на українських землях у складі Російської імперії зазначеного періоду мають величезні перспективи. Це стосується насамперед не лише кількісних, але й насамперед якісних показників урбанізації, зокрема таких як національний склад міських жителів, соціальна мобільність міського населення, урбаністична культура та якість міського середовища.

The article analyzes the peculiarities of compliance with the principles of academic integrity by the subjects of the medieval university educational process. Using examples from the history of the self-government development of Bologna, Heidelberg, Leipzig, Paris, Prague, Frankfurt and other Western European universities, the specifics of obligations and requirements for candidates during examinations and the procedure for defending scientific degrees are clarified. The possibility of obtaining scientific degrees bypassing university procedures thanks to the Vatican bulls, as well as the reaction of the academic community to such exceptions, is evidenced. Attention was focused on unique facts that testified to not always highly moral academic and extra-academic behavior of students and teachers. The most common violations of norms of academic integrity by representatives of the university community are singled out and measures taken by university administrations to overcome them are analyzed. Academic fraud, bribery of examiners, bribery and immoral behavior were found to be the most common offenses at universities. It was recorded that the traditions of the election of teachers by students were sometimes the cause of abuse by both participants in the educational process. Regulatory actions of university administrations, magistrates of cities where educational institutions were located, were aimed at overcoming the financial dependence of teachers on students. It was concluded that the mentioned negative phenomena did not become massive, and universities as corporations of scientists continued to create the intellectual and moral foundation of medieval society. Keywords: academic integrity; Middle Ages; university; faculty; doctor; master; bachelor; defense; degree.

Мета. Стаття присвячена аналізу трансформаційних процесів, які відбуваються в культурному просторі сучасного європейського глобального міста. Особлива увага зосереджена на виділенні його структурних елементів через призму культурних процесів, а також факторів, які впливають на модернізацію міського культурного середовища на прикладі найбільших західноєвропейських міст. Методи. Методологія дослідження спирається на принципи історизму та об’єктивності. Ураховуючи багатогранність та багатофункціональність сучасного європейського глобального міста, використано системний та комплексний підхід до його дослідження. Для розвідки залучено як загальні методи (метод системно-структурного аналізу, аналізу і синтезу), так і спеціальні методи: культурно-семантичний, культурно-історичний, соціокультурний та статистичний. За допомогою культурно-семантичного методу вивчалося культурне середовище міста, а об’єктом у ньому виступала його предметно-просторова складова. Із метою виявлення змін у культурному просторі міст, які відбувалися протягом останнього десятиліття, використано історико-культурний метод. У дослідженні використовувався соціокультурний метод, за допомогою якого розглядалася динаміка розвитку культурного середовища міста у взаємозв’язку з його соціальною динамікою (соціокультурними процесами, які відбуваються у його середовищі). Статистичний метод дав змогу зафіксувати кількісні показники наповнення культурного простору найбільших глобальних міст, без чого неможливий його ґрунтовний аналіз. Результати. Результати проведеного дослідження дозволили дійти висновку, що сучасне європейське глобальне місто стає не тільки важливим центром світової економічної та політичної системи, а й культурним феноменом, який набуває дедалі більшого європейського та світового значення. Акцентована увага на тому, що його культурний простір слід розглядати як певну систему в просторі та часі, яка створює можливості для творчого, насиченого духовного життя кожного окремого його мешканця, та форму, у якій проходить життя міської культури. Виявлено, що історична трансформація європейського глобального міста – від індустріального до постіндустріального, створила його нову топографію, у результаті чого культурний простір розширився, значно ускладнилася його структура, кількісні та якісні параметри. Проаналізовано наповненість культурного простору найбільших західноєвропейських міст. Встановлено, що найкращі показники у цьому напрямі демонструють Лондон і Париж. Висновки. За підсумками проведеного дослідження можна зробити висновки, що культурний простір глобальних мегаполісів постійно трансформується та модернізується, вдало поєднуючи в собі, з одного боку, істо- рико-культурні пам’ятки минулого, а з іншого – сучасні елементи інноваційної та креативної творчої культури. Встановлено, що на його трансформацію впливають процеси глобалізації, інтернаціоналізації та джентрифікації, які проявляються у появі багатьох цікавих ініціатив, що свідчить про децентралізацію, наповненість та доступність міського культурного простору.