Відносно самостійне існування держави і церкви, не виключає їх духовної єдності через суспільство. З відомих причин, на сучасному етапі розвитку демократичної України питання захисту свободи совісті і віросповідання в контексті міжконфесійних відносин все частіше привертають до себе увагу науковців. Метою статті є дослідження історико-правових та соціальних передумов релігійних взаємостосунків в Україні в контексті забезпечення релігійної безпеки держави. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) дослідження взаємозв’язку права на свободу совісті та міжрелігійних відносин в Україні; 2) розкриття сутності поняття релігійних конфліктів та конфліктів на релігійному ґрунті; 3) визначення факторів, що впливають на радикалізацію релігійного чинника в сучасних умовах в Україні. Наукова новизна. У статті історико-правові та соціальні передумови релігійних взаємостосунків в Україні розглядаються як складова забезпечення невід’ємного права людини на свободу совісті, що безпосередньо впливає на стан релігійної безпеки держави в умовах зовнішньої гібридної агресії. Як висновок, у статті наголошується, що на внутрішню нестабільність в Україні суттєво впливає ускладнення та радикалізація релігійного чинника, під впливом низки зовнішніх факторів, таких, як інформаційна та гібридна війна з боку суміжних держав, пряма підтримка антиукраїнських сил та рухів, що виступають під гаслами порушення існуючої територіальної цілісності України або завдання іншої шкоди її національним інтересам. Основними методами використання релігійного фактора в Україні сьогодні є: проведення акцій інформаційного впливу та спеціальних інформативних операцій, поширення чуток і пліток про расову, релігійну чи національну нетерпимість в Україні, маніпулювання свідомістю населення тощо. Цілями окремих політичних сил іноземних держав є використання існуючих конфліктів на релігійному ґрунті для проведення антиукраїнської діяльності; провокація ескалації релігійної ворожнечі з метою дестабілізації внутрішнього суверенітету України; диверсифікація громадської думки; використання релігійної ворожнечі, як окремої складової гібридної війни.

Purpose.To study the main elements of mining safety, as well as to formulate the definition of the concept of mining safety for its use in legal regulations of mining relations from the viewpoint of scientific literature and the norms of current legislation. Methodology.The results were obtained after applying a set of methods: a) general philosophical methods (dialectical, anthropological);b) general scientific methods (abstraction, analysis and synthesis, system analysis, classification);c) legal methods (historical and legal, comparative legal, semantic and legal). Findings.Based on the analysis of the main categories of general security theory and their application in the legislation of Ukraine, the etymology of the legal term security is studied and it is shown that the definition of this concept depends on the context of the normative legal act in which it is used. This necessitates the improvement of the conceptual apparatus of mining legislation and the development of the category mining safety. It is argued that unification of this legal category and clarification of its authentic definition will contribute to the achievement of unity and consistency of the current mining legislation, the proper regulation of public relations to ensure protection of Ukraines national interests in the field of subsoil use. The necessity of expanding the list of possible hazards of geological study and subsoil use provided for by the current legislation was substantiated. It is proposed to consolidate the authors definition of mining safety in the corresponding paragraph of Article 1 of the Mining Law of Ukraine. Originality.As a result of lexical and legal analysis, it was concluded that the definition of security depending on the context of the legal act in which it is used and the characteristics of the subject of legal regulation of certain social relations is defined as: security; security status; provision (regulatory compliance); set of measures; aggregate of nonuniform resources. Taking into account the geospheric characteristics of subsoil, as well as the peculiarities of hazard occurrence and manifestation during subsoil use, the authors put forward a classification of hazards manifestation during mining operations (geomorphological, lithospheric, geodynamic, gas-dynamic, hydrodynamic, geopathogenic, microbiological hazards, as well as the hazards of mineral nanoparticles). The additions are substantiated to the current legislation (part 1 of Article 1 of the Mining Law of Ukraine) with the following definition of the safety of mining operations: protection of vital interests of a person, society and the state from negative manifestations of geomorphological, lithospheric, geodynamic, gas-dynamic, hydrodynamic, geopathogenic, microbiological and other factors in the course of processes aimed at carrying out, securing and maintaining mine workings and withdrawing mining rocks. Practical value.The practical significance of the results is based on the fact that they can be used by the subjects of legislative initiative when improving the provisions of the current legislation of Ukraine, as well as by practical workers to organize and conduct mining operations.

Діяльність Служби безпеки України відбувається на конституційних принципах верховенства права та поваги до людської гідності, законності, неупередженості, рівності всіх перед законом, поваги, дотримання та захисту прав, свобод та інтересів людини й громадянина. Служба безпеки України є головним органом із забезпечення державної безпеки України. Досудове розслідування є важливою функцією Служби безпеки України, яка забезпечує ефективне розслідування кримінальних проваджень. Реформування правоохоронних органів, яке відбувається в останній час в Україні, стосується, також, і органів досудового розслідування та вимагає вирішення питання щодо шляхів їх подальшого розвитку. В Україні існує значна кількість правоохоронних органів до функцій яких входить досудове розслідування, в тому числі новостворених. Але, на сьогодні, єдиної концепції щодо діяльності та розвитку органів досудового розслідування державою не вироблено, що негативно впливає на ефективність роботи останніх. Не виключенням є і органи досудового розслідування Служби безпеки України. Метою статті є аналіз поточної діяльності органів досудового розслідування Служби безпеки України, а також розгляд пропозицій щодо удосконалення діяльності в контексті проведення реформи Служби безпеки України. Наукова новизна. У статті визначені проблемні аспекти функціонування підрозділів досудового розслідування Служби безпеки України, правовий статус слідчих та сформульовані практичні пропозиції щодо місця і ролі слідчих в системі Служби безпеки України та перспективи реформування. У висновках статті наголошується, що правовий статус слідчого Служби безпеки України має свої особливості та поділяється на декілька складових: слідчий, як посадова особа СБ України; слідчий, як процесуальна особа, з повноваженнями передбаченими КПК України; слідчий, як військовослужбовець з розподілом обов’язків відповідно до дисциплінарних статутів ЗС України. Досудове розслідування, яке проводять слідчі підрозділи Служби безпеки України характеризується вузькою спрямованістю, специфікою, якою володіють тільки слідчі спецслужби, тому вважаємо недоцільним, в подальшому, під час проведення реформування, ліквідацію слідства в системі СБ України, яка призведе до втрати свого кадрового потенціалу, а також може спричинити негативні наслідки в роботі щодо забезпечення національної безпеки України.