ДОМІНУЮЧІ МІКОЗИ SORGHUM BICOLOR В ПОЛІССІ УКРАЇНИ Столяр С. Г. кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач кафедри захисту рослин Поліський національний університет Ключевич М. М. доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри захисту рослин Поліський національний університет м. Житомир, Україна Зміни клімату, що спостерігаються наразі мають значне відображення у розвитку агропромислового комплексу України. Асортимент продукції, що виробляється у господарствах на території українського Полісся формується за рахунок традиційних культур помірно-континентального клімату. Однак, отримати високі врожаї зернових культур в останні роки є досить складно. Основними лімітуючими факторами зниження врожайності є відчутні зміни

ВступНа сьогодні усе більшої уваги аграрії Європей-ського союзу та України звертають на вирощування перспективної зернової культури -тритикале озимого (Triticosecale Wittmack). Так, у 2000 році цю культуру в світі висівали на площі 1,2 млн га, у 2002 році -3,0 млн га, а у 2010 році -4,6 млн га [1][2][3].Тритикале озиме унікально поєднує комплекс господарсько-цінних ознак -стабільний високий по-тенціал урожайності зерна і зеленої маси, посилені адаптивні властивості (підвищена морозостійкість, посухостійкість, толерантність до засолення та під-вищеної кислотності ґрунтового розчину), комплекс-ний імунітет до грибних захворювань, високий вміст білка і лізину в зерні та основних поживних речовин у зеленій масі перетворює цю культуру в потужний фактор стабілізації зернового господарства в екстре-мальних умовах вегетації [1].Широкий вихід тритикале озимого в промис-лове виробництво викликає потребу у вивченні фіто-патогенного комплексу, особливо з огляду на можли-вості використання його для органічного землеробст-ва [4]. Відзначається, що поряд з підвищенням уро-жайності та якості зерна особливо у сортів тритикале, створених останнім часом, відбувається зниження польової стійкості проти збудників грибних хвороб, домінуючою серед яких є септоріоз листя [5]. Аналіз літературних даних та постановка проблемиВ останні роки септоріоз набув широкого по-ширення і шкідливості на зернових культурах, у т. ч. тритикале [1,3,6]. Збудниками хвороби є незавер-шені гриби роду Sерtоrіа порядку Sрhаеrорsіdа1еs. На зернових паразитують понад десять видів збудни-ків, серед яких найбільш поширеними і шкідливими є Sерtоrіа tritici (Mycosphaerella graminicola (Fuckel) Schroeter) -уражує переважно листя, та Phaeosphaeria nodorum (E. Müll.) Hedjar -уражує всі над-земні органи і колос у тому числі. Вони здатні ура-жувати також понад 20 видів злакових трав, які є ре-зерватами інфекції [7,8]. Стійкість сортозразків зер-нових до кожного із збудників септоріозу, ймовірно, має різну генетичну природу [9].Відомо, що інтенсивність розвитку септоріозу листя визначається у значній мірі метеорологічними умовами. Пікноспори поширюються, переважно, з краплями дощу і роси, вітер у цьому процесі має не-суттєве значення [10]. При цьому оптимальний тем-пературний діапазоном для розвитку хвороби скла-дає -+15-25 °С при вологості повітря більше 90 %. Латентний період захворювання (від зараження до фо-рмування перших пікнід) варіює залежно від сортових особливостей, вологості і температури та в модельних експериментах становить від 15 до 37 діб [11]. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИ

No abstract

Зернове господарство є основною галуззю рослинництва, що забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво – кормами, індустріальну промисловість – сировиною. Однією з найбільш поширених зернових культур є жито озиме, яке характеризується високими харчовими та кормови-ми якостями. Культура має високу потенційну продуктивність, однак останніми роками спостері-гається значне зниження її урожайності. Одержання високих урожаїв лімітується поширенням та розвитком у агроценозах жита озимого шкідливих організмів. В умовах Полісся України впродовж 2016–2019 рр. проведено обстеження агроценозів жита озимого та встановлено їх фітосанітарний стан. Визначено видовий склад збудників грибних хвороб та фітофагів культури. Досліджено, що основну частку у структурі мікозів культури в Поліссі склали: Puccinia recondite Dietel & Holw. (35 %), Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shoemaker (23 %) та гриби роду Fusarium spp. (20 %). Поширення грибних хвороб в агроценозі варіювало в межах від 27,5 до 65,6 %. Найбільше розповсюдженими були бура листова іржа (65,6 %), звичайна коренева гниль (58,7 %) та септоріоз (38,4 %), а найменше – борошниста роса (27,5 %) і фузаріозна коренева гниль (32,8 %). Рівень розвитку мікозів був у межах 4,2–20,3 %. Найвищий ступінь ураження рослин відмічено бурою листовою іржею (20,3 %) та зви-чайною кореневою гниллю (15,7 %), а найнижчий – борошнистою росою (4,2 %) і септоріозом (7,5 %). Відзначимо, що за умови суттєвої зміни клімату в агроценозах упродовж останніх років спостерігається масове розмноження, інтенсивна міграція й розповсюдження комах. Заселеність агроценозів шкідниками варіювала від 8,7 до 21,8 %. Найбільше заселено посівів було смугастою хлі-бною блішкою (21,8 %) та шведською мухою (15,7 %), а найменше – цикадками (8,7 %). Досліджено поширення та рівень розвитку мікозів, заселеність шкідниками та забур’яненість посівів, що сприя-тиме розробці й обґрунтуванню екологічно безпечних систем захисту, які забезпечать отримання високих врожаїв безпечної зернової продукції та зменшення пестицидного навантаження на агроеко-системи.

No abstract