У роботі висвітлено актуальні питання та досліджено проблеми правозастосування цивільно-проце-суальних оціночних понять на ста-дії касаційного перегляду судових рішень у цивільному процесі Укра-їни. Проаналізовано необхідність застосування цивільно-процесуаль-них оціночних понять у сфері рег-ламентування правовідносин на стадії касаційного перегляду рішень у цивільних справах. Здійснено пра-вову характеристику цивільно-про-цесуальних оціночних понять, визна-чено їх ознаки та критерії. Вказано на прогалини правового регулювання правовідносин у зазначеній сфері, серед яких: відсутність норматив-ного визначення поняття «пра-вовий висновок Верховного Суду»; відсутність нормативного визна-чення оціночних понять: «фундамен-тальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «значний суспільний інтерес», «виняткове значення для учасника справи». Запропоновано дефініції процесуальних оціночних термі-нів «фундаментальне значення для формування єдиної правозастосов-чої практики», «значний суспільний інтерес», «виключна правова проб-лема», «виняткове значення для учасника справи», «висновок щодо застосування норми права у подіб-них правовідносинах». Сформовано висновки та пропозиції, спрямовані на вдосконалення цивільно-про-цесуального законодавства щодо перегляду судових рішень у каса-ційному порядку, зокрема, з метою оптимізації механізму правового регулювання процедури перегляду судових рішень у цивільному процесі касаційною інстанцією, запропо-новано доповнити положення чин-ного законодавства правовими нор-мами, якими конкретизувати ознаки цивільно-процесуальних оціночних понять: доповнити ч. 3 ст. 389 ЦПК України, що визначає підстави для касаційного оскарження, положен-нями, якими визначити поняття «питання права, яке має фундамен-тальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики», як питання про застосування пра-вових норм та принципів, аналогії закону та аналогії права, що необ-хідні для формулювання судом єдиної практики для подолання прогалин у нормативному регулюванні чи колі-зій між нормами права; доповнити ч. 5 ст. 403 ЦПК України, яка визна-чає поняття «виключна правова проблема», нормами, що встанов-люють ознаки такої правової проб-леми, зокрема: наявність неоднако-вої судової практики застосування тих самих норм законодавства при вирішення спорів у подібних право-відносинах; наявність невизначеної кількості спорів із зазначеної проб-леми; недотримання основополож-них та фундаментальних принци-пів права в ході судового розгляду; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

У статті проаналізовано проблеми реалізації права на справедливий суд у спорах про захист прав споживачів туристичних послуг. Здебільшого споживач є слабкою стороною договору про надання туристичних послуг. Зазвичай споживач, який укладає договір, залежить від інформації, яку надає туроператор, і не має можливості перевірити всі умови договору та відповідність послуг оголошеним параметрам. Окрім того, часто туроператори мають більше досвіду та ресурсів, ніж споживач, що також визначає споживача менш сильною стороною.Зважаючи на зростання популярності туризму, захист прав споживачів туристичних послуг стає дедалі більш актуальним питанням. Забезпечення доступу до справедливого суду та реалізація прав на справедливий процес є однією з головних гарантій захисту прав споживачів туристичних послуг. Однак постає низка проблем, пов'язаних із доступом до судової системи та розглядом справ про порушення прав споживачів туристичних послуг.Тема реалізації права на справедливий суд у спорах про захист прав споживачів туристичних послуг є актуальною. Останніми роками зростає кількість спорів, пов'язаних із цією сферою. Окрім того, споживачі стають усе більш свідомі своїх прав і вимагають їх захисту в разі порушення. У таких випадках реалізація права на справедливий суд має велике значення для захисту прав споживачів туристичних послуг.Доцільно вдосконалювати законодавство та процедури, пов'язані з розглядом справ про захист прав споживачів туристичних послуг, зокрема встановлювати додаткові гарантії доступу до судової системи та безоплатної правової допомоги для споживачів, поліпшувати процедуру розподілу судових витрат, установлювати механізми контролю якості судових рішень і забезпечення зрозумілості рішень суду для споживачів.Також важливими напрямами вдосконалення є створення умов для перевірки якості туристичних послуг, що дозволить зменшити ризики для споживачів і підвищити якість послуг.З урахуванням зазначених проблем і напрямів удосконалення законодавства у статті зроблено висновки про необхідність подальшого вдосконалення механізмів захисту прав споживачів туристичних послуг, що дозволить забезпечити більш ефективний і справедливий доступ до судової системи.

Problems and prospects for the implementation of the concept of e-justice within the framework of the right to a fair trial in Ukraine are especially relevant today due to the digitalisation of state and legal relations. The components of the right to a fair trial and their relationship to the implementation of e-justice; a system of legal regulation, recent legislative changes, current conditions, and prospects for the development of e-justice in Ukraine require further research. The author used the following methods to solve the relevant tasks: dialectical – problems in the functioning of e-justice in Ukraine; historical analysis –the evolution of the legal regulation and the scientific, legal doctrine of e-justice; analysis and synthesis – analysis of legal regulation, recent legislative changes, the current state of and prospects for the development of e-justice in Ukraine; deduction – allowed the author to move from the general provisions of legal theory to the application of these postulates in the study of e-justice; system analysis – suggesting ways to overcome the problems in the functioning of e-justice in Ukraine; formal and dogmatic – providing an analysis of the norms of current legislation; theoretical modelling – formulating the draft of legislative changes; comparative – a study of foreign experience in the legal regulation of e-governance, taking into account the practice of justice in Ukraine. The author has identified problems in the functioning of e-justice in Ukraine and normative, legal, material, technical, and organisational problems in realising the principles of the right to a fair trial for citizens of Ukraine, taking into account the concept of e-justice as a component of e-governance. To solve these problems, the following are proposed: normative regulation of the procedure for submission and examination of e-evidence; certification and standardisation of computer equipment and software in the field of e-justice; legal education activities of the state in terms of promoting e-governance; improving the computer literacy of citizens and civil servants.