Серед населення лісостепової зони України зростає зацікавленість у вирощуванні субтропічних плодових рослин, зокрема, Zіzyphus jujuba Mіll. Для поступового введення в культуру нової плодової рослини виникає необхідність у створенні середовища генофонду виду із залученням методів інтродукції та селекції. Значна роль у розв'язанні цієї проблеми відведена ботанічним садам. Вони якраз і проводять інтродукцію та селекцію рослин. Одним з основних напрямків наукових досліджень Хорольського ботанічного саду є інтродукція субтропічних плодових культур в Лісостеп України. Виокремлено колекцію рослин Z. jujuba, що презентована 50 рослинами. Вони є віком 11 років та мають життєву форму дерева. Рослини висаджено у два ряди з кроком у ряду 2 м і на відстані між рядами 4 м. Форми дерев поліпшено шляхом обрізки та формування штамбу і крони. За посадковий матеріал колекції взято трирічні гібридні сіянці Z. jujuba. У якості джерела зимостійкості використали місцевий середньоплідний зразок, створений у результаті кількох репродуктивних циклів. З нього й заготовляли гібридне насіння. Також використовували зразки з крупними плодами, але з неповноцінним насінням, яке в умовах Лісостепу України неодмінно потребує захисту у зимовий період від морозів. У якості джерела крупноплідності до гібридизації залучали такі цінні генотипи Z. jujuba як сорти Та-Ян-Цзао та Вахшський. Вони інтродуковані перенесенням вегетаційного матеріалу у вигляді живців. Дослідження на відмінність зразків Z. jujuba проведено після морфологічного опису колекції упродовж 2019–2021 років. Зразок відносили до відмінного у випадку вирізнення його з-поміж інших методом порівняння описів зразків. У процесі досліджень виявлено цінні генотипи, а саме 11 зразків відмінних з-поміж наявних у колекції. Серед них найважливішими елементами новизни є низькорослість, мала кількість або відсутність колючок, величина плодоносного пагона, величина листкової пластинки, розміри плоду, основна форма плоду, маса плоду, соковитість плоду. Природньо-кліматичні умови Лісостепу України визначено як ті, що сприяють культивуванню відібраних зразків. Вони характеризуються також високою вегетативною продуктивністю та плодоношенням.

Введення в культуру малопоширених плодово-ягідних рослин пов’язане із необхідністю підвищення лікувально-дієтичних якостей продукції садівництва. Нетрадиційні плодові рослини містять велику кількість біологічно активних речовин з антиоксидантною активністю. Це актуально у часи пандемії COVID-19. Серед таких рослин у лікарському рослинництві України стратегічне значення має розповсюдження бузини чорної. Білі та запашні квіти бузини, молоді пагони, свіже листя, ягоди широко застосовуються у фітомедицині. У природніх умовах ця рослина відома як чагарниковий вид. Тому її варто розглядати як перспективну культуру у формуванні полезахисних лісових насаджень. Метою досліджень є вивчення біологічних та екологічних особливостей модельних зразків бузини чорної у природних умовах Лівобережного Придніпров’я. Дослідження проводилися у 2021 році на території дендропарку Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України. Серед загальної кількості рослин було обрано п’ять модельних зразків 5–6-річного віку, що розпочали інтенсивно генерувати та зростають в різних умовах освітлення. Для збору сировини бузини чорної важливим чинником є її фізична доступність. Тому було проведене оцінювання біологічної та технологічної урожайності суцвіть та плодів. Для цього крона була умовно поділена на три технологічні яруси. Отже, було встановлено вплив освітлення на морфологічні ознаки і продуктивність модельних рослин 5-6 річного віку. Перший і другий модельні зразки бузини при освітленні 90000–130000 лк мали найкращі показники по висоті рослин, діаметру проекції крони і за продуктивністю. Вивчаючи динаміку формування генеративних органів у межах технічних ярусів за період квітування і зав’язування плодів, зазначено найбільшу кількість сформованих суцвіть на другому і третьому технологічних ярусах серед усіх модельних зразків. При цьому найбільша кількість суцвіть і суплідь сформувалася у першого і другого модельних зразків. Для аналітичної селекції пропонуються рослини, що зростають на освітлених місцях і мають високі показники щодо формування генеративних органів. Цей вихідний матеріал бузини чорної можна рекомендувати для насіннєвого та вегетативного розмноження.

Одним із стратегічних питань розвитку аграрного сектору та економіки України загалом є розширення посівних площ, збільшення рівня урожайності, нарощування обсягів виробництва та підвищення його економічної ефективності для основної зернобобової культури світового землеробства – сої (Glycine max). Об’єми виробництва зерна цієї культури на світовому рівні стрімко зростають, від продуктів харчування, виготовлених із сої значно залежить продовольча безпека цивілізації. До того ж зі збільшенням площ посіву сої та розширенням асортименту сортів важливого значення набуває наукове обґрунтування і розробка елементів технології вирощування сортів цієї культури. Метою досліджень було вивчити особливості росту і розвитку та закономірності формування врожаю скоростиглих сортів сої за умови сівби з різними нормами висіву насіння. Наукові дослідження проводили упродовж 2019–2021 рр. Об’єктом досліджень були сорти скоростиглої групи: ЕС Командор, Самородок та Ранок. У польовому досліді сорти сої сіяли з такими нормами висіву насіння: 700 тис./га; 800 тис./га; 900 тис./га та 1 млн./га. Спосіб сівби звичайний рядковий. Згідно з нашими дослідженнями встановлено, що на продуктивність рослин впливали властивості сорту та норма висіву насіння. Максимальна продуктивність рослин була на варіантах з нормою висіву насіння 700 тис./га. Найкращі погодні умови для розвитку скоростиглих сортів сої були 2019 року, а, відповідно, і рівень урожайності цього року був максимальним порівняно з 2020 та 2021 роками. У середньому за роками досліджень встановлено, що підвищення норми висіву насіння з 700 до 900 тис./га впливало на збільшення врожайності від 2,05 до 2,44 т/га. Однак подальше підвищення норми висіву насіння до 1 млн/га призводило до зменшення рівня врожайності. Серед досліджуваних сортів максимальну врожайність 2,59 т/га отримано у посівах сорту Самородок. За результатами розрахунків економічної ефективності вирощування скоростиглих сортів сої залежно від норми висіву насіння отримали найвищий рівень рентабельності виробництва 126,22 % у варіанті сорту Самородок, що сіяли з нормою висіву насіння 900 тис./га. Для виробничих умов зони Центрального Лісостепу рекомендовано вирощувати сою скоростиглого сорту Самородок з нормою висіву насіння 900 тис./га.