Події, які сколихнули світ протягом останніх років виявили потребу в більш надійній парадигмі системи охорони здоров'я в контексті національної безпеки. Погіршення можливостей галузі охорони здоров'я, наявність розбіжностей між ключовими її учасниками завадили адекватній відповіді на загрози, з якими стикнулась охорона здоров'я в останні роки і ймовірно, ставлять під сумнів можливість її відповіді на майбутні інциденти. Це в свою чергу суттєво підриває систему забезпечення національної безпеки. У статті розглянуто хронологію зміни поглядів до визначення національної безпеки крізь призму безпеки особистості. Досліджено визначення національної безпеки згідно законодавства України та виокремлено основні її завдання. Встановлено місце охорони здоров'я у системі забезпечення національної безпеки. Проілюстровано значення галузі охорони здоров'я крізь призму відображення трьох стовпів, на яких базується національна безпека: оборона, охорона здоров'я та економіка. Деталізовано кожен із них. Визначено, що в структурі оборони охорона здоров'я відіграє важливу роль через забезпечення доступу до найновіших засобів охорони здоров'я та фармацевтичних препаратів для збройних сил, а також забезпечення захисту від біологічної та хімічної зброї. Окреслено, що у структурі охорони здоров'я її основоположна роль втілюється у підтримці здоров'я та благополуччя громадян через забезпечення доступу до лікарських засобів та медичної інфраструктури. Встановлено, що економічний стовп покладається на охорону здоров'я через те, що ця галузь займаю значну частку у структурі валового внутрішнього продукту. Проведено паралель між описаними тенденціями та повномасштабною війною в Україні. Здійснено систематизацію загроз, яким може піддаватись галузь охорони здоров'я. Розширено запропонований перелік з урахуванням сучасних реалій. Визначено, що частина загроз пов'язані із відсутністю механізмів ефективного державного управління, а частина зумовлена такими форс-мажорними обставинами як пандемія та війна. Запропоновано заходи, впровадження яких дозволить значною мірою нівелювати описані загрози.

named after G. Skorovoroda JUSTIFICATION OF THE HEALTH CARE SYSTEM AS THE BASIS OF ENSURING NATIONAL SECURITY OF UKRAINE Процес формування та реалізації політики національної безпеки держави є чи не найважливішою проблемою, яка стоїть перед Україною сьогодні. Сучасні реалії вимагають від політики національної безпеки врахування реалізації державою національних інтересів у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Відповідно до законодавства України охорона здоров'я є одним із пріоритетних напрямів діяльності держави. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію. Розвиток системи охорони здоров'я безпосередньо впливає на найважливіші показники життя. Тому сферу охорони здоров'я слід розглядати як стратегічну, враховуючи економічний потенціал держави та пріоритети соціальної політики, що забезпечують сталий розвиток держави. Стан галузі охорони здоров'я за останні роки не можна вважати стабільним. Це є наслідком нерозуміння, існування стереотипів щодо впровадження ринкових відносин та відсутності ефективних форм державного управління в цій сфері. У статті розглянуто проблему розвитку національної системи охорони здоров'я як структурного елемента національної безпеки України. Проаналізовано проблему вітальної безпеки як ефективної системи розвитку національної галузі охорони здоров'я та досліджено структуру основних загроз вітальній безпеці в Україні. Звертається увага на роль і значення військовомедичної доктрини України, яка запроваджує єдиний підхід до створення єдиного медичного

TOOLS FOR IMPLEMENTING FORESIGHT IN THE HEALTHCARE SYSTEM OF UKRAINE Наука і технології розвиваються все швидше, відкриваючи безмежні можливості для глобального здоров'я. Для того, щоб мати можливість залучатися до нових розробок і випереджати науковий та технологічний прогрес, ми повинні активно виявляти, передбачати та готуватися до проблем, які мають великий потенціал і виклики для системи охорони здоров'я. Інструментом для прогнозування сценаріїв розвитку майбутнього виступає форсайт. У статті визначено передумови для зростання рівня використання форсайту в системі охорони здоров'я. Досліджено різноманітні підходи до тлумачення сутності форсайту. Відображено успішні приклади застосування форсайту урядами Великої Британії, Голландії, компаніями в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Визначено види інструментів форсайт досліджень: інструменти дослідження майбутнього, створення альтернативного майбутнього, його переосмислення, створення сенсу, перетворення майбутнього, а також доведення майбутнього. Встановлено, що для потреб системи охорони здоров'я найбільшою мірою адаптуються інструменти з групи створення альтернативного майбутнього. Деталізовано відображено цілі, особливості та порядок використання інструментів з цієї групи, а саме: причинно-рівневого аналізу, ф'ючерсного трикутника та методу сценаріїв. Визначено технічне забезпечення, необхідне для успішного застосування зазначених інструментів. Конкретизовано напрямки їх використання у системі охорони здоров'я України. Узагальнено та графічно відображено повний цикл проведення форсайту із деталізацією всіх його етапів. Визначено особливості проведення форсайту у різних країнах, конкретизовано їх на прикладі Японії. Для формування передумов поширення форсайту в Україні запропоновано створити відокремлений державний органі -Національний інститут форсайт досліджень. Підведено підсумки, що у поточний умовах, яких опинилась України та її медична сфера, через спочатку пандемію, а після повномасштабну війну, прогнозувати часові рамки поширення форсайту в медичну систему неможливо, проте арсенал інструментів для цього вже сформовано. Science and technology are developing at an ever-increasing pace, opening up endless opportunities for global health. In order to be able to engage in new developments and stay ahead of scientific and technological progress, we must actively identify, anticipate and prepare for problems

COMPARATIVE ANALYSIS OF THE WORLD EXPERIENCE OF THE FUNCTIONING OF THE HEALTH CARE SYSTEM Система охорони здоров'я всіх без виключення країн протягом останніх років стикаються з безпрецедентними проблемами, включаючи хронічну нестачу персоналу та зростання незадоволених потреб у сфері охорони здоров'я. Пандемія корона вірусної інфекції COVID-19 загострила ці проблеми по всьому світу. Враховуючи той факт, що від того яким чином країна розбудовує свою систему охорони здоров'я напряму залежить її стійкість та здатність успішно функціонувати в умовах посиленого попиту (як очікуваного так і неочікуваного) виникає посилена необхідність визначення передумов, які зумовлюють її стійкість та ефективність. У статті розглянуто сутність системи охорони здоров'я. Встановлено проблеми та загрози, з якими вона стикнулась протягом останніх років. Визначено чотири моделі на основі яких відбувається фінансування медичної сфери: модель Бісмарка, Беверіджа, модель національного медичного страхування та система прямих платежів (модель "з власної кишені"). Проведено деталізацію їх особливостей і встановлено, що поширеною є практика використання принципів з декількох моделей одночасно. Для оцінки ефективності систем охорони здоров'я проведено аналіз рейтингу країн згідно з оцінкою Індексу охорони здоров'я та Експоненціальним індексом охорони здоров'я за 2021-2023 роки. Проаналізовано вплив пандемії COVID-19 на зміну рейтингових позицій країн. Графічно відображено розподіл країн за рівнем довіри до сфери охорони здоров'я у 2022 році. Досліджено тенденції зміни Індексу процвітанняLegatum у розрізі медичної складової за 2020-2022 роки, визначено динаміку зміни рейтингу країн. Встановлено, що до країн з найкращою системою охорони здоров'я відносяться Таїланд, Тайвань, Південна Корея, Австралія, Японія, Швейцарія, Іспанія та Нідерланди. Деталізовано особливості функціонування систем охорони здоров'я Таїланду, Японії, Австралії, Тайваню, Франції та Іспанії крізь призму визначення вартості медичних послуг та ступеня охоплення країн медичною інфраструктурою. Визначено спільну рису досліджених систем, запропоновано принципи її впровадження у практику діяльності медичних систем у інших країнах.