Вивчення гастрономічної культури суспільства минулого стає актуальною проблематикою в українській історіографії. Проте харчування волинського міщанства й селянства наприкінці XV — у середині XVI ст. поки що не було предметом самостійного дослідження. Зокрема, поза увагою дослідників залишалося вживання хмільних напоїв і їхнє місце у повсякденному житті суспільства. Тож у цій статті авторка намагалась з’ясувати специфіку джерельної бази для дослідження трунків, визначити асортимент хмільних напоїв, методики приготування, місця вживання. Основною ж метою дослідження була спроба окреслити місце трунків у харчовій культурі міщан і селян литовської доби. З’ясовано, що у опублікованих судових актах, документах великокнязівської канцелярії, актах продажу-купівлі землі містяться фрагментарні деталі, які, втім, дають дослідникові змогу репрезентувати хмільні напої, які займали вагоме місце у харчуванні волинських містян і селян литовської доби. Вдалося встановити, що волиняни вживали слабоалкогольне пиво як повсякденний напій, оскільки воно було калорійним і сприяло щоденному поповненню енергії. Водночас вино залишалося атрибутом заможних представників суспільства. Така тенденція є характерною для багатьох країн Східної Європи. Сичений мед усе ще був популярним упродовж кінця XV — середини XVI ст. У другій половині XVI ст. помітно зросла популярність горілки. Окрім того, на побутування певних видів напоїв впливали географічні та кліматичні умови Волині, технологічний прогрес, особисті вподобання, матеріальне становище середньовічної людини тощо. Трунок могли придбати на ярмарках і торгах, у гостьових будинках, приготувати вдома, проте найпопулярнішим місцем купівлі була корчма, де вживання хмільних напоїв поєднували із розвагами — бесідами, танцями тощо.