Вступ. Сьогодні мультипотентні стромальні клітини (МСК) широко використовуються в наукових дослідженнях та клінічній практиці. Лікувальний потенціал МСК був продемонстрований при багатьох дегенеративних, імуноопосередкованих, запальних та інших захворюваннях. Джерелом отримання MCК людини являється кістковий мозок, пуповинна кров і плацента та жирова тканина, проте МСК, отримані із цих тканин, мають різницю в здатності до проліферації та диференціювання і вивільненні багатьох корисних факто- рів росту, цитокінів та інших розчинних трофічних факторів, так званих «секретом», які являються важливим показником потенційної активності стовбурових клітин. В той же час багато питань по природі, походженню, складу та механізму дії ще залишається не вивченим. Виходячи з представлених даних, метою роботи слугувало отримання секретом із різних джерел, а саме нервових клітин новонароджених тварин, клітин селезінки щурів і лімфоцитів крові людини, та порівняльне дослідження їх імуномоделюючих властивостей в імунних тестах проліферації клітин, розвитку запальної реакції та набряку мозку після ЧМТ. Матеріали та методи. В роботі використані експериментальні тварини – статевозрілі щури та миші розведення віварію ДУ «ІНХ НАМН»). Усі роботи з експериментальними тваринами проводили з дотриманням законодавчих норм та вимог Закону України №3447 IV “Про захист тварин від жорстокого поводження», «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для дослідних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986), з урахуванням принципів біоетики та норм біологічної безпеки. Тварин утримували у стандартних умовах акредитованого віварію, знеболення та евтаназію проводили під ефірним наркозом. Отримання секретом із клітин головного мозку новонароджених щурів та клітин селезінки і мононуклеарів периферичної крові людини проводили відомими методами і зберігали при -20° С по 2 мл. Вивчали вплив отриманих секретом на проліфера- тивну активність лімфоцитів крові, та на розвиток набряку мозку у мишей після ЧМТ. Обробку ре- зультатів здійснювали за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel 97 SR-2 (© Microsoft Corporation, USA) на персональному комп’ютері з процесором Intel® Pentium® Pro з операційною системою Microsoft Windows 98 (© Microsoft Corporation, USA). Результати досліджень. Секретоми, які отримані методом короткотривалого культивування клітин головного мозку і клітин селезінки щурів та мононуклеарів крові людини, мають різну дозозалежну імуномоделюючу дію в тесті проліферації лімфоцитів. Вони стимулюють спонтанну проліферацію лімфоцитів і гальмують ФГА-індуковану проліферацію. Секретоми прилипаючої фракції клітин новонароджених щурів та клітин селезінки гальмують розвиток запальної реакції та набряку мозку у мишей після ЧМТ. Інші секретоми не впливали на запальну реакцію в головному мозку після ЧМТ. Висновок. Секретоми, які отримані із різних органів та тканин організму, мають неоднакову імуномодулюючу дію на проліферацію лімфоцитів та протизапальні реакції в організмі.

Гліальні пухлини, які мають різного ступеня злоякісність, складають більше половини всіх новоутворень головного мозку, проте механізми онкотрансформації до кінця ще не вивчені і важливе значення в цих процесах надається імунним реакціям. Метою роботи було визначення відношення між абсолютною кількістю лімфоцитів, нейтрофілів в периферійній крові при гліальних пухлинах різного ступеня анаплазії хірургічного лікування. Матеріали та методи. Досліджено 71 клінічний випадок хворих з гліальними пухлинами головного мозку, 25 менінгітом та 20 метастатичних пухлин на різних етапах лікування, а саме до операції і на 5-7-й день після хірургії. Серед первинно оперованих 71 хворого з гліальними пухлинами різного ступеня анаплазії було 40 хворих з гліобластомами (IV ступеня анаплазії), 15 хворих з анапластичними астроцитомами (ІІІ ступеня анаплазії), 16 хворих з дифузними астроцитомами, (І-ІІ ступеня анаплазії). Групу порівняння (контрольну) склали 28 хворих з неонкологічними захворюваннями центральної нервової системи. Вік хворих з пухлинами мозку і групи порівняння становив 35-65 років. Визначення показників периферичної крові проводилося на автоматичному гематологічному аналізаторі Mindray 3000 plus. Для аналізу імунологічних показників в крові визначали абсолютний вміст нейтрофілів і лімфоцитів та такі індекси, як відношення абсолютного вмісту нейтрофілів до абсолютного вмісту лімфоцитів (н/л). Статистичну обробку отриманих результатів проводили за програмою Statistісa 8 з визначенням середнього арифметичного і квадратичного відхилення (m ± σ) і показника t-Стьюдента. Результати дослідження. Концентрація лімфоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів у периферичній крові у хворих залежить від ступеня анаплазії гліальних пухлин головного мозку. При злоякісних гліальних пухлинах гліобластомах та анапластичних астроцитомах достовірно підвищуються відносні показники н\л в порівнянні з доброякіснимипухлинами. У післяопераційному періоді на 5-7 добу не відбувається відновлення вмісту досліджених субпопуляцій імунних клітин в периферійній крові, що вказує на роль не лише пухлинних, а й інших факторів, які викликають зміни в імунітеті при злоякісних гліомах. Висновки. Визначення відношення абсолютного вмісту імунних клітин між собою в периферичній крові може слугувати інформативним показником порушень у вродженій та набутій ланках імунітету.

Метою роботи було вивчення рівня автоантитіл до деяких нейроантигенів та стану запальних реакцій у осіб, які перехворіли легкого та середнього ступеня тяжкості COVID-19 інфекцією, які були вакциновані та осіб, що не хворіли. Матеріали та методи. Було досліджено сироватку крові у 34 осіб, які планово досліджувались на рівень антиковідних антитіл після захворювання або щеплення для вирішення питання про наявність імунітету до COVID-19 і можливого повторного щеплення. Результати. Рівень у сироватці крові середніх молекул та С-реактивного протеїну був найвищий у осіб, які перехворіли на інфекцію COVID-19 в порівнянні з вакцинованими або тими, хто не хворів. Рівень у сироватці крові середніх молекул та С-реактивного протеїну був невірогідно підвищений у осіб, які були вакцинованими в порівнянні з тими, хто не хворів і не був вакцинованим, що свідчить про розвиток незначної запальної реакції та хорошу антигенність вакцин. Рівень автоантитіл до нейробілків у сироватках крові був підвищений як у групах перехворілих, так і щеплених осіб в порівнянні з особами, які не хворіли. Висновок. Отримані результати указують на активації гуморальних нейроавтоімунних реакцій, що може сприяти розвитку як ремітуючих, так і прогресуючих неврологічних ускладнень у віддалений період після інфекції.