with partners. They significantly expand the analytical capabilities of the future specialists; increase the effectiveness of making informed decisions.The aim of the article is to determine the ways of forming the culture of Internet communication of students.In order to solve the tasks outlined in the article, such research methods as analysis, comparison and generalization of scientific literature were used.As a result of the research, means for business communication on the Internet have been allocated: E-mail -a typical off-line communication service; World Wide Web (WWW)the most developed part of the Internet direct communication service; FTP -the file transfer protocol; Gopher, WAIS -the most widely used means of searching for information on the Internet; Telnet -remote access; electronic message boards; Usenet news or teleconferences; mailing lists; electronic databases -a unique source of information that is grouped by subject; electronic exchange; chat. The article gives recommendations on the use of these means. The possibilities of Internet communication are revealed: the absence of borders and psychological risk, the construction of one's own identity, changing of ways of self-presentation, reduction of the sensitivity of emotional influence, promotion of personal development, communicative openness and tolerance, professional character, the need to adhere to the norms of netiquette.The practical results of the research can be used by teachers, methodologists in the process of teaching pedagogical, philological and methodological courses in higher education institutions, can serve as the basis for special courses, special seminars, be used in writing textbooks, methodological guides and recommendations, when writing course papers, diplomas, master's research works, be used in distance education, at training courses for teachers, in post-graduate pedagogical education, at schools, gymnasiums, lyceums.

No abstract

No abstract

The article presents a retrospective analysis of the concept of "education", which appeared in the scientific and pedagogical literature at the end of the eighteenth century as a synonym for the word "upbringing" and gradually acquired a wider context. Such methods used to for writing the article: analysis of literary sources, systematization and generalization of data to identify the state of the survey problem, the method of scientific abstraction. Using the above methods, it is determined that the dynamics of changes in the interpretation of the definition of "education", the diversity of its context is due to the increasing role of the educational sphere for the life and development of modern society. Today, there are different approaches to the interpretation of this concept, which are considered and summarized in this article: education as a characteristic of ethnicity, civilization, society; education as a socio-cultural phenomenon, as a special sphere of social life; education as a value (personal, social, state); education as a system of (various general education (state and non-state) institutions and educational institutions); education as a process (holistic unity of learning, education, development, self-development of personality); education as a tiered result. Characteristics, signs and tendencies of development of education at the present stage are analyzed. The progress of mankind, the development of society, the national security of states today are determined precisely by the development of the educational sphere. Human resources, personal capital become the lever, the dimension on which the competitiveness of any state depends. The functions of education are revealed, among which the following can be

У статті проаналізовано поняття фонетична субкомпетентність як оволодіння фонетичною системою української мови, свідоме практичне застосування отриманих теоретичних знань у власному мовленні; визначено її мовний компонент; в аспекті мовного компонента з’ясовано поділ звукових одиниць на сегментні та суперсегментні; обґрунтовано, що вивчення звуків ґрунтується на фізичному, фізіологічному й лінгвістичному аспектах, а звук є явищем фізичним, маючи висоту, силу (інтенсивність), тон, тембр, тривалість у часі, утворюється апаратом мовлення людини й сприймається її слуховим апаратом та має суспільний характер; досліджено, що майбутні вчителі української мови вперше засвоюють поняття «фонема», що виконує конститутивну, ідентифікаційну й дистинктивну функції, й, осмислюючись через морфему чи слово, вичленовується людською свідомістю, ознайомлюються з її ознаками та усвідомлюють різницю між звуком і фонемою; встановлено, що в курсі «Сучасної української літературної мови» студенти вивчають поняття «фонетичний склад» як елемент звукового ланцюжка, його фонетичні характеристики, специфічну ознаку – поєднання несегментних фонетичних одиниць, а також досліджують його у фонетичному (форма організації звуків), фонологічному (форма організації фонем) й історичному аспектах (успадкований від праслов’янської мови); висвітлено проблему ознайомлення з надсегментними явищами фонетичної системи української мови, до яких уналежнено склад й інтонацію; умотивовано урахування специфічних принципів навчання: спиратися на усне мовлення й виробляти увагу до мовлення, що відповідає літературним нормам; удосконалювати вміння артикулювати звуки української мови; поєднувати імітаційний шлях засвоєння орфоепічних навичок із свідомим засвоєнням норм літературного мовлення; спиратися на мовний слух, удосконалювати слухову пам’ять; постійно тренувати в зіставленні звукової оболонки слів; навчання фонетики з іншими розділами науки про мову; урахування особливостей місцевої говірки; фізичного розвитку органів мовлення та вибір часткових методів і прийомів: фонетичний (фонематичний, орфоепічний) розбір; вправи, спостереження й аналіз звукового складу мови; диференціювання звуків мови; спостереження й аналіз за артикуляцією звуків; виявлення структури складу, ритміки слова; спостереження над інтонаційним оформленням тексту. Ключові слова: лінгвістична компетентність, фонетична субкомпетентність, звук, фонема, склад, інтонація.