На підставі архівних документів проаналізовано генезис створення та формування парку біля замку в смт Поморяни на Львівщині. Узагальнено первісні особливості планувальної, просторової та функціональної структури території парку, подано стильову характеристику загальної композиції об'єкт. Встановлено трансформацію початкового пейзажного планування парку в регулярно-пейзажний стиль, який поєднував партерну частину перед центральним входом у будівлю з пластичними вигинами прогулянкових доріжок, що було характерним прийомом композиції маєтків того часу. З'ясовано, що планувальна структура об'єкта ні періоду закладання, ні періоду розквіту практично не збереглася. Виявлено залишки колишніх земляних укріплень та окремі фрагменти доріжок, які добре збереглися під гумусним нашаруванням. Простежено незначну подібність сучасної об'ємно-просторової структури насаджень деяким періодам функціонування об'єкта. Виявлено зростання близько 400 дерев, які представляють 15 видів з 11 родів та 8 родин. Переважають у складі деревостану здебільшого вікові Tilia cordata Mill., Fraxinus excelsior L., та Acer platanoides L., які, ймовірно, були основою паркових насаджень у часи його закладання. З цієї причини більшість дерев (74,4 %) мають задовільний стан. Серед багатовікових виявлено два величні дерева-довгожителі з відповідною історичною та науковою цінністю, тому потребують відповідного охоронного статусу. Узагальнено наявні проблеми та важливість подальших різнобічних досліджень замкової території для розроблення проектів її реконструкції.

На сьогодні досягнення алелопатії дають змогу досліджувати характер хімічної взаємодії між рослинами як у природних фітоценозах, так і у вирощуванні рослин культурної флори. Ця взаємодія полягає у пригніченні або стимуляції проростання насіння, росту та розвитку передусім особин одного виду та довколишніх видів цього фітоценозу. Алелопатична активність є важливою ознакою для конкуренції та виживання виду на певній території. Біологічно активні сполуки, що є засобом алелопатичної конкуренції, можуть бути виділені у повітря, змиті з поверхні листка на поверхню ґрунту, виділені кореневою системою безпосередньо в ґрунт. Кореневі виділення рослин призводять до ґрунтовтоми, яка є комплексною і ключовою проблемою для сільського господарства, та вимагає правильного чергування та поєднання культур на посівних площах та обов'язкового дотримання режиму відпочинку ґрунтів. Здійснено літературний скринінг вітчизняних і закордонних джерел, які роблять висновок про високу алелопатичну активність рослин роду Trifolium, яка отримала назву "конюшиновтома". У процесі досліджень зроблено висновок, що під час тривалого росту на одному місці рослини T. rubens і T. repens проявляють алелопатичну активність відносно довколишніх рослин. Алелопатичну активність виділень кореневої системи у ризосферному ґрунті та екстрактів надземної частини рослин T. rubens і T. repens встановлювали за методикою А. М. Гродзінського (1973). Для тестування використано однодобові проростки тест-рослин амаранту Amarantus paniculatus. Встановлено, що алелопатична активність ризосферного ґрунту рослин роду Trifolium перебуває у динаміці, внаслідок накопичення виділень (колінів) кореневої системи рослин, із найвищими показниками у кінці вегетаційного періоду. Зроблено висновок, що рослини T. rubens, як кореневі їх виділення, так і екстракти надземних органів, є сильнішими інгібіторами, ніж T. repens. Зроблено узагальнення, що, незалежно від виду рослин роду Trifolium та фази вегетації, екстракти за концентрації 1:10 мають найбільшу інгібуючу активність, за концентрації 1:50 – мають середні показники, за концентрації 1:100 – найменше інгібування. Встановлено закономірність, що зі збільшенням концентрацій розчинів рослин роду Trifolium їх інгібуюча алелопатична активність підвищується. Найсильнішу інгібуючу дію (7,22 %) зафіксовано у рослин T. rubens наприкінці вегетації, найсильнішу стимулятивну дію (113,64 %) – у рослин цього самого виду у фазу цвітіння. Актуальним для майбутніх досліджень залишається встановлення якісного та кількісного вмісту колінів ризосферного ґрунту та біологічно активних речовин надземної частини рослин роду Trifolium.

Досліджено питання стійкості декоративних рослин Phlox paniculata L. до біотичного стресу. За результатами дослідження листків рослин 11 сортів Phlox paniculata з різним ступенем ураження збудником борошнистої роси (Erysiphe cichoracearum DC. f. phlogis Jacz.) визначено кількісний вміст біохімічних речовин (проліну, катехінів, флавонолів та антоціанів) в умовах Лісостепу України. Виявлено, що рослини, уражені збудником борошнистої роси, характеризувалися нижчим рівнем флавонолів (сорти 'Poliarnyi' – 0,268 мг/г, 'Mohuchii' – 0,354 мг/г), неуражені – вищим вмістом (сорти 'Mohuchii' – 0,729 мг/г та 'Fiosin' – 0,719 мг/г). Окрім цього, встановлено тенденцію до істотного збільшення вмісту катехінів у цілому на 8˗21 % в уражених борошнистою росою рослин, порівняно із неураженими. Відзначено певну закономірність щодо вмісту антоціанів: в уражених рослин він був на 18˗48 % вищим, ніж у неуражених. Зроблено висновок, що вторинні метаболіти є маркерами відповідної реакції та стійкості рослинного організму до стресу різного походження, оскільки під дією стресу, спричиненого збудником борошнистої роси, збільшується вміст флавонолів, катехінів та антоціанів. На відміну від інших показників, рівень проліну істотно не залежить від ступеня ураженості рослин Phlox paniculata збудником борошнистої роси, оскільки в цьому механізмі захисту рослин від стресу, спричиненого збудником борошнистої роси, діє інший механізм із залученням вторинних метаболітів.

Успішне введення в культуру і створення промислових насаджень малопоширених плодових рослин пов'язано з вивченням їх алелопатичних властивостей, які впливають на сумісність видів у змішаних посадках і ефективність вирощування рослин у монокультурі. Особливе значення має вивчення питання ґрунтовтоми у плодових садах, оскільки рослини, зростаючи впродовж багатьох років на одному місці, виділяють в навколишнє середовище речовини різного біохімічного складу, які відіграють надзвичайно важливу роль у функціонуванні фітоценозів. Досліджено явище ґрунтовтоми під час вирощування малопоширених плодових ліан Actinidia arguta (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq., Schisandra chinensis (Turcz.) Baill. та Vitis labrusca L. Алелопатичну активність ризосферного ґрунту вивчали методом прямого біотестування, як тест-об'єкт використовували проростки пшениці (Triticum aestivum L.). Унаслідок здійснених досліджень встановлено високу токсичність ризосферного ґрунту під рослинами V. labrusca та S. chinensis, які беззмінно зростали на одному місці понад півстоліття. Виявлено істотно нижчу фітотоксичність ґрунту у варіантах зростання рослин A. arguta упродовж 15 років після 35 років вирощування V. labrusca та S. chinensis. Довжина стебла і кореня тест-об'єктів у ґрунті з-під актинідії після винограду була на 31 % більшою порівняно з контролем і відповідно на 56 та 71 % більшою порівняно з варіантом монокультури V. labrusca. У ґрунті з-під актинідії, яка зростала після S. chinensis, також відзначено стимулювання росту тест-об'єктів: стебла – на 11 % та коренів – на 8 % відносно контролю. Ці показники відповідно на 47 і 27 % вищі порівняно з варіантом монокультури S. chinensis. Це свідчить про те, що алелохімікати актинідії позитивно впливають на алелопатичні властивості ґрунту та зменшують його фітотоксичність. У ґрунті з-під рослин A. arguta, які зростали у монокультурі, виявлено значну стимуляцію росту стебла і кореня тест-об'єктів, що становила відповідно 35 і 40 % порівняно з контролем. Це вказує на те, що продукти життєдіяльності рослин актинідії, накопичені в ґрунті, не виявляють фітотоксичного впливу на тестові рослини і не спричиняють ґрунтовтоми за умов тривалого зростання на одному місці. Виявлена видоспецифічна особливість рослин A. arguta вказує на можливість їх використання у плодових садах для фіторемедіації ґрунтів шляхом зниження їх фітотоксичності. Отримані результати досліджень можуть бути використані для оптимізації технології вирощування деревних плодових ліан та під час опрацювання чергування культур у садозмінах.