ДОГОВІР З НАДАННЯ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ ЯК РЕГУЛЯТОР СТРАХОВИХ ВІДНОСИН Міловська Надія Василівна, доктор юридичних наук, доцент, в.о. провідного наукового співробітника відділу забезпечення інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти Київського регіонального центру Національної академії правових наук України У статті досліджуються особливості договору з надання страхових послуг як підстави виникнення страхових відносин. Зазначається, що зважаючи на те, що рівень розвитку відносин страхування, в основу якого покладено норми національного та міжнародного права, безпосередньо залежить від досконалості національних правових інститутів та законодавства в умовах євроінтеграційних процесів, пов'язаних із підписанням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, визріла нагальна потреба в удосконаленні механізму правового регулювання приватноправового сегменту відносин у сфері надання страхових послуг. Істотний поштовх для цього дає судова практика вищих судових інстанцій, яка свідчить про непоодинокі випадки неоднакового застосування законодавчих приписів під час перегляду справ, пов'язаних зі сферою надання страхових послуг. Наголошено, що в системі цивільно-правових договорів договори страхування доречно розглядати як підтип цивільно-правових зобов'язань у межах типу договорів про надання послуг, основна особливість яких полягає в тому, що надання послуги невіддільне від діяльності особи-послугонадавача (надання страхової послуги невіддільно пов'язане із діяльністю страховика), а корисний ефект такої діяльності полягає в самому процесі надання послуги. Надається аналіз нормативно-правових актів у сфері відносин із надання страхових послуг та досліджується міжнародний досвід правового регулювання відповідних відносин. Теоретично осмислюються досягнення правової доктрини та правозастосовної практики у зазначеній сфері. Визначається місце договірних зобов'язань зі страхування в системі цивільноправових зобов'язань, співвідношення предмета та об'єкта договору страхування, сутність страхової послуги та страхового ризику. Ключові слова: договори з надання страхових послуг, страхові відносини, нормативноправові акти у сфері страхових відносин, окремі види страхування. Milovska Nadiia. An insurance agreement as a regulator of insurance relations The article studies the general provisions of insurance contracts as an effective and efficient means of regulating insurance relations. It is noted that taking into account the level of development of insurance relations, which is based on the rules of national and international law, directly depends on the perfection of national legal institutions and legislation in the context of European integration processes related to the signing of the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other hand, there is an urgent need t...

No abstract

У статті визначено особливості нормотворчої діяльності у сфері гарантування вкладів фізичних осіб в умовах воєнного стану в Україні, а також надано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у відповідній сфері правовідносин. Встановлено, що в умовах дії воєнного стану та посилення економічної нестабільності спостерігається зростання банківських ризиків, реалізація яких може спричинити виникнення проблем платоспроможності банків і можливості неотримання вкладниками своїх заощаджень, розміщених на банківських рахунках. У зв’язку із цим захист прав і законних інтересів вкладників потребує впровадження додаткових гарантій шляхом перегляду та удосконалення нормативно-правового регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб в Україні та забезпечення стабільності фінансової системи. При цьому обґрунтовано, що дотримання принципу юридичної визначеності у процесі нормотворчої діяльності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості), оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. Встановлено, що на час дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кожному вкладнику банку кошти в повному розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані станом на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення банку з ринку. Акцентовано увагу на тому, що запровадження повного покриття банківських вкладів гарантіями, так звана «бланкова гарантія» є світовою практикою, коли протягом кризового періоду певна держава гарантує повернення повної суми депозитів фізичних осіб. Зроблено висновок, що у процесі подальшої нормотворчої діяльності у сфері гарантування вкладів фізичних осіб важливим є вивчення позитивного іноземного досвіду захисту прав та законних інтересів вкладників, зокрема щодо можливості існування поряд із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб державної форми власності недержавних фондів гарантування вкладів, координації дій та обміну інформацією між банками як учасниками системи гарантування вкладів, оптимізації строків здійснення відшкодувань за вкладами, зняття обмежень із вкладів у банківських металах, надання можливості отримання вкладником відшкодування у валюті вкладу, обмеження кола осіб, вклади яких не підлягають відшкодуванню тощо, що сприятиме підвищенню довіри населення до банківської системи та прискорить процеси правової адаптації нормативно-правової бази України до норм і стандартів ЄС у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

У статті досліджено сутність, значення та зміст принципу правової визначеності в контексті оновлення цивільного законодавства України, а також визначено засоби її досягнення. Встановлено, що в умовах суттєвої суперечливості правової бази, невизначеності та дублювання норм права під загрозою опиняються такі фактори, як стабільність правового статусу учасників цивільних відносин, зрозумілість їх прав та обов’язків, свобода дій. Це зумовлює необхідність приведення норм цивільного законодавства у відповідність з вимогами правової визначеності. Обґрунтовано, що такими вимогами, які спрямовані на гарантування стабільності законодавства, ефективне врегулювання правових відносин, є: вимоги до змісту нормативно-правових актів, що полягають у визначеності, доступності, несуперечливості нормативно-правових актів, а також чітко визначають межі дискреційних повноважень; вимоги до процедури прийняття нормативно-правових актів, що полягають у доведенні їх до відома населення, стабільності та своєчасності оновлення таких актів. Встановлено, що Концепція рекодифікації Цивільного кодексу України, що покликана привести його у відповідність з сучасними потребами, світовими та європейськими реаліями, закласти фундамент для ефективного правового регулювання майбутніх тенденцій розвитку приватноправових суспільних відносин, вміщує низку важливих змін до Цивільного кодексу України, однією із яких, безсумнівно, є необхідність скасування Господарського кодексу України. Акцентовано увагу на важливості правозастосовної практики як чинника правової визначеності положень цивільного законодавства у процесі його модернізації, що суттєво впливає на праворозуміння змісту цивільно-правової норми, дозволяє виявити прогалини в окремих статтях, неточності, неясності у формулюваннях. Зроблено висновок, що важливим дороговказом дотримання принципу правової визначеності в процесі оновлення цивільного законодавства України має стати дотримання прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що сприятиме розбудові розвиненого громадянського суспільства в Україні.

he article is devoted to determining the concept, role and significance of judicial practice in the legal regulation of insurance contractual relations, the establishment of its characteristic features and its correlation with other sources of legal regulation of the relevant relations. It has been established that the legal regulation of insurance contractual relations represents a state-dominant influence on such relations by a combination of legal means by which specific entities (the insurer and the insured) influence the legal relationship in the insurance industry by establishing specific contractual conditions in order to consolidate relations between them in order to streamline them in accordance with the needs of society as a whole and specific entities in particular. Legal regulation of insurance contractual relations is carried out using various legal forms that differ in the level and manner of their consolidation. In the system of sources of legal regulation of direct contractual relations on insurance, the following are distinguished: sources of normative (general) regulation (normative legal act, legal custom, judicial precedent, standard contract, general principles of law) and sources of individual regulation (specific insurance contract, the contents of which constitute the totality conditions determined at the discretion of the parties and agreed by them). In addition, on the basis of state-power nature and belonging to a certain type of social regulation, the sources of legal regulation of contractual insurance relations are: a) substantial, formal sources of law (institutional sources), which coincides with the form of law as a way of expressing the rules of conduct that are contained in the rules of law (multilevel regulatory legal acts in the field of insurance); b) the totality of social regulators (extra-legal sources), which are characterized by direct or indirect recognition by their state of regulators of insurance relations, which are constituted by the customs of business turnover, moral standards; c) judicial practice, which is characterized by a combination of institutional, non-legal sources and contractual self-regulation. It is noted that judicial practice is the result of judicial regulation, affects the practice of law enforcement, the actual formation of insurance relations in society, changes in insurance legislation and occupies an important place in social regulation. Key words: judicial practice, legal regulation, insurance contractual relations, sources of legal regulation, non-legal sources, social regulators.