В статті представлено результати дослідження особливостей прояву смисложиттєвих орієнтацій студентської молоді. Актуальність дослідження смисложиттєвих орієнтацій в студентському віці визначається вирішальним значенням цього вікового етапу людини в формуванні ціннісної системи особистості і власного світогляду, які відкривають подальшу можливість творення внутрішньої, автономної системи особистісних орієнтирів і змісту ціннісно-смислової сфери особистості. Аналіз наукової літератури дозволив виділити основні напрями щодо визначення смисложиттєвих орієнтацій: складні соціально-психологічні утворення, які спричинені життєвими взаємовідносинами між людьми; детермінанти напряму з межами самореалізації; наслідок визначення життєвих цілей згідно з певною системою цінностей, пов’язаних із ідеєю самореалізації, яка конкретизується у життєвих планах та стратегіях. Емпірично досліджено особливості прояву смисложиттєвих орієнтацій студентської молоді. Виявлено, що досліджувані студенти характеризуються усвідомленістю життя, наявністю цілей у майбутньому, сприймають процес свого життя як цікавий, емоційно насичений і наповнений змістом. Водночас, вони недостатньо мірою задоволені особистою самореалізацією та прожитою частиною життя, не переконані у власній спроможності контролювати події свого життя, вільно приймати рішення та втілювати їх у життя. Здійснено порівняльний аналіз смисложиттєвих орієнтацій студентів різних напрямів професійної підготовки (гуманітарних та технічних). Встановлено, що смисложиттєві орієнтації мають певну специфіку в студентському віці, але статистично не відрізняються в залежності від напрямку професійної підготовки. Емпірично досліджено особливості розвитку особистісних цінностей в осіб студентського віку. Зроблено висновок про те, що найбільш значущими цінностями для студентів є цінності гуманності (любов, доброта, соціальний інтелект, готовність і вміння підтримувати доброзичливі стосунки з оточуючими) та трансцендентності (цінування красоти і видатних досягнень; вдячність, надія, гумор, духовність).

Мета статті – презентувати результати теоретичного дослідження проблеми професіоналізму фахівців силових структур. Методи. Теоретичні: теоретико-методологічний аналіз сучасного стану досліджуваної проблеми; систематизація та узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження. Результати. Будучи якісною характеристикою суб'єкта праці, професіоналізм має відображати високу професійну кваліфікацію і компетентність, різноманітність ефективних професійних навичок і умінь, у тім числі заснованих на творчих рішеннях, володіння сучасними алгоритмами і способами вирішення професійних задач, що дозволяє здійснювати діяльність з високою і стабільною продуктивністю. Специфіка оперативно-розшукової діяльності висуває високі вимоги як до професійної майстерності, так і до особистих якостей правоохоронців. Справжній професіонал має володіти високими показниками професіоналізму особистості, мати високий професійний і соціальний статус, систему особистісної і діяльнісної нормативної регуляції, що динамічно розвивається, постійно націлену на саморозвиток і самовдосконалення, особистісні і професійні досягнення, що мають соціально-позитивне значення. Презентовано трикомпонентну структуру професіоналізму фахівців силових структур. Когнітивний компонент виражається системою засвоєних особистістю знань про сутність професіоналізму та їх усвідомленням; знанням норм та правил, що регулюють професійну діяльність фахівця правоохоронних органів; розуміння змісту професійних завдань та обов’язків (професійна свідомість). Мотиваційно-афективний компонент характеризується індивідуальною системою мотивів і смислів соціально-відповідальної поведінки; емоційними переживаннями, які регулюють професійну діяльність (професійна мораль та етика; сформована система цінностей); професійно-важливими якостями фахівця (професійна відповідальність, інтернальність локус-контролю) та їх усвідомленням. Діяльнісно-поведінковий компонент виявляється у виборі та реалізації певної поведінки та вчинків у професійних ситуаціях (уміння своєчасно та ефективно вирішувати типові професійні завдання; здатність проявляти творчість, вміння прогнозувати, знаходити оптимальні рішення в нестандартних ситуаціях; поважне та плідне спілкування з учасниками професійної діяльності). Висновки. В результаті здійсненого теоретичного дослідження визначено структуру та змістовне наповнення професіоналізму фахівців силових структур. Здійснений аналіз також дозволяє розробити визначення поняття «професіоналізм фахівців силових структур» як інтегративної динамічної характеристики суб'єкта діяльності, що включає когнітивний, мотиваційно-афективний та діяльнісно-поведінковий компоненти, що диктуються специфікою предмета й цілей професійної діяльності фахівця.