Оригінальні дослідженняСтаття написана в межах проведеного дослідження відділу анестезіології та інтенсивної терапії (тема відділу «Профілактика дихальних ускладнень у пацієнтів з морбідним ожирінням», 2015-2018 рр.) ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України». ВступОжиріння, згідно з визначенням Міжнародної федерації хірургії ожиріння (International Federation for the Surgery of Obesity (IFSO)), -хронічне багатофакторне генетично обумовлене довічне небезпечне для життя захворювання, причиною якого є над-лишкове накопичення в організмі жирової тканини, що призводить до серйозних медичних, соціальних та економічних наслідків. Означений патологічний стан розглядають тепер вже не як проблему окремих людей з надлишковою масою тіла, а як всесвітню пандемію неінфекційного генезу, що викликає численні розлади здоров'я та суттєво скорочує тривалість життя [1, 2].За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у 2016 році понад 1,9 мільярда дорослих старше від 18 років мали надлишкову масу; близько 13 % дорослого населення планети (11 % чоловіків і 15 % жінок) страждали від ожиріння.© «Медицина невідкладних станів» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» («Medicina neotložnyh sostoânij»), 2019

Objective. To compare theoretically obtained and real indices of the occurrence rate for postoperative complications and lethality with further determination of acceptability of the indices used in practical work. Маterials and methods. The investigation was conducted in 90 patients, suffering morbid obesity, to whom the gastric sleeve resection was done in the Institute (Group А) and biliopancreatic shunting (Group B) in 2014 - 2018 yrs. For every group of patients the P-POSSUM indices were calculated. The calculation and real indices of morbidity and lethality were compared. Results. There was no lethality in both groups. The calculated rate for the complications and lethality occurrence in patients of Group B have constituted (94.7 ± 15.5) and (2.6 ± 4.4)%, accordingly, and in patients of the Group А - (18.6 ± 6.2) and (0.7 ± 0.3)% accordingly. Levine’s test was applied for estimation of the indices used acceptability in practical work. Conclusion. P-POSSUM scale has high specificity for determination of the operation risk in patients, suffering morbid obesity.

Мета. Покращити результати штучної вентиляції легенів у пацієнтів з морбідним ожирінням. Матеріали і методи. До даного дослідження залучено 81 хворого, якому виконали баріатричні лапаротомні операції. Під час оперативного втручання контролювали рівень внутрішньочеревного тиску (ВЧТ), парціальне напруження кисню в артеріальній крові (РаО2), середній артеріальний тиск (САТ) та розраховували абдомінальний перфузійний тиск (АПТ). Визначали залежність між АПТ та РаО2. Результати. У пацієнтів після інтубації рівень РаО2 становив у середньому (86,9 ± 24,1) мм рт. ст., після лапаротомії – (121,3 ± 25,2) мм рт. ст., після ушивання черевної порожнини - від 60,7 до 92 мм рт. ст., у середньому (69,8 ± 9,7) мм рт. ст. До розкриття черевної порожнини рівень ВЧТ становив у середньому (18,3 ± 1,8) мм рт. ст., після лапаротомії знизився в середньому до (15,1 ± 2,5) мм рт. ст., після ушивання черевної порожнини збільшився відносно вихідного рівня до (21,3 ± 2,4) мм рт. ст. Існує пряма пропорційна залежність між рівнем АПТ і РаО2 (ρ = 0,01, р < 0,05). Висновки. Рівень РаО2 прямо пропорційно залежить від рівня АПТ. ВЧТ у пацієнтів з морбідним ожирінням є одним із факторів розвитку гіпоксемії в інтраопераційному періоді.

У 90 пацієнтів, прооперованих з приводу морбідного ожиріння (МО), проаналізовані режими вентиляції за тиском і об’ємом, їх вплив на біомеханіку дихання і показники газообміну. Мета. Порівняти вплив на систему дихання штучної вентиляції легенів (ШВЛ) у режимі примусової вентиляції за об’ємом і за тиском у пацієнтів з МО. Матеріали і методи. Проведено дослідження щодо 90 пацієнтів, прооперованих з приводу МО. Індекс маси тіла (ІМТ) всіх пацієнтів перевищував 40 кг/м2. В залежності від режиму керованої вентиляції легенів пацієнти були поділені на дві групи: 1–ша група (n = 46) – ШВЛ з контролем за об’ємом (VCV), 2–га група (n = 44) – ШВЛ з контролем за тиском (PCV). В інтраопераційному періоді вимірювали рівень газів артеріальної крові і фіксували показники механіки дихання. Результати. У 1–й групі (VCV) середній дихальний об’єм (ДО) становив (11,5 ± 4,3) мл/кг з розрахунку на ідеальну масу тіла, у 2–й групі PCV – (9,4 ± 3,2) мл/кг. В кінці операції рівень парціального напруження кисню в артеріальній крові (РаО2) був достовірно вищим у групі PCV (14,8 ± 4,0) кПа (110,8 ± 29,7 мм рт. ст.) порівняно з групою VCV – (12,5 ± 1,3) кПа (93,5 ± 9,9 мм рт. ст.). Висновки. Проведене дослідження виявило, що особливої різниці у пацієнтів з МО між ШВЛ з VCV і ШВЛ з PCV немає.