Україна пройшла етап свого первісного становлення як незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, ситуація у сфері нормотворення як загалом, так і в сфері оподаткування зокрема майже не змінилася. Причин цьому може бути багато: починаючи економічними і політичними, закінчуючи обставинами тимчасового характеру, пов’язаними, до прикладу, із проведенням антитерористичної операції на сході України. Зазвичай посилаються на мінливість соціально-економічних відносин, недотримання юридичної техніки, відсутність належного моделювання ситуації тощо. Однак серед названих причин не згадується відсутність взаємозв’язку між нормотворчістю і податковою доктриною, за якого при розробленні та прийнятті нормативно-правових актів простежується використання тих положень, що сформовані як доктринальні. Для аналізу процесу впливу доктрини податкового права на формування змісту податково-правових норм розкрито сутність таких понять, як “доктрина”, “правова доктрина”, “доктрина податкового права”. Метою статті є характеристика податково-правової доктрини та її впливу на нормотворення у сфері оподаткування. Встановлено, що поняття доктрини податкового права є багатогранним, а його зміст – різновекторним. Сутність доктрини податкового права розкривається низкою її аспектів: як сукупності сталих теоретичних положень про податок, його встановлення і сплату, податкову систему, принципи податкового права та інші аспекти податкових відносин; такі положення вивчають і формують науковці, згодом вони відбиваються у їхніх наукових працях (формалізуються), а також можуть бути об’єднані у межах відповідних наукових шкіл; синтезує та формує певну систему наукових поглядів на сутність податків, податкової системи, податкового адміністрування. Окрім того, доктриною податкового права може називатися документ, що відображає зміст і напрями розвитку сучасної податкової політики держави. Податковоправова доктрина сьогодні не може бути визнана джерелом податкового права України. Водночас вона за своїм функціональним спрямуванням має чинити безпосередній вплив на зміст податково-правових норм при їх розробленні та удосконаленні.

The aim: The purpose of the study is to: a) determine the purpose of budget transfers in the field of medicine; b) determine the characteristics that characterize budget transfers in the health sector; c) establish the significance of budget transfers in those jurisdictions in which the system of health insurance operates. Materials and methods: The empirical basis of the study was the Report of the Minister of Health of Singapore, Information on the subvention section for 2019-2020 in Hong Kong, the Budget forecast of the US Congress for 2019, Reports of the Accounts Chamber of Ukraine for 2017, 2018 and 2019. Within the framework of this study, the following special legal methods of scientific knowledge were applied: comparative legal method, a normative-dogmatic method and a logical-legal method. The “case study” method was also widely used in this research. Conclusions: Budget transfers in the field of medicine is a socially important institution of budget law. Budget transfers in the health care sector can be characterized by the following features: a) sectoral nature (health care sector) b) specific budgetary directions (movement of funds from the state to local budgets) c) widespread use (used both in states with medical insurance and in states where the health sector is entirely publicly funded).