Герасимова Олена Вікторівна канд.мед.наук, доцент, доцент кафедри педіатрії №1 Вінницький національний медичний університет імені. М.І. Пирогова Процюк Тетяна Леонідівна докт.мед.наук, професор, професор кафедри педіатрії №1 Вінницький національний медичний університет імені. М.І. Пирогова Пугач Марина Миколаївна канд.мед.наук, асистен, асистент кафедри педіатрії №1 Вінницький національний медичний університет імені. М.І. Пирогова Процюк Людмила Олександрівна канд.мед.наук, асистен, асистент кафедри загальної гігієни та екології Вінницький національний медичний університет імені. М.І. Пирогова УКРАЇНА Актуальність теми. Проблема алергічних захворювань у дітей, до яких належить і бронхіальна астма (БА), є однією із найактуальніших у сучасній клінічній медицині. Станом на 2017 рік, за даними Центру медичної статистики МОЗ України, хворих на бронхіальну астму 212 883 пацієнти, з них 37 427 діти. Бронхіальна астмаце хронічне алергічне запалення бронхів, яке призводить до зниження якості життя, може бути причиною інвалідності, а іноді і летальних наслідків [1, 3].Хронічний запальний процес, епізоди гіпоксемії, бронхоспазму, впливають на функціонування системи кровообігу, спричиняють процеси ремоделювання як бронхів, так і міокарда та виникнення порушень ритму серця [2,4]. Між тим сучасні консенсуси лікування хворих на БА спрямовані, виключно, на збереження контролю над захворюванням, що досягається переважно збільшенням доз препаратів без урахування наслідків для міокарда, особливо за тривалого застосування, яке здебільшого характерне для даного захворювання [1]. Скарги зі сторони серцево-судинної системи (ССС) мають неспецифічний характер, а інструментальне дослідження CCC не входить в протокол обстеження дітей, хворих на БА, можливо, тому кардіологічна патологія у даної категорії дітей не виявляється завчасно.Мета дослідження. Вивчити стан біоелектричної активності серця у дітей, хворих на бронхіальну астму за різного рівня контролю.Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети проведено комплексне обстеження 189 дітей (основної групи), хворих на персистуючу БА, віком від 6 до 17 років, що знаходились на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, а також 95 здорових дітей (контрольної групи), у групу порівняння увійшло 30 дітей з контрольованим перебігом БА без змін зі сторони ССС. Пацієнтів відбирали методом простої випадкової вибірки з наступним виявленням, на підставі
