Проблема державного регулювання розвитку в національній економіці країни останнім часом набуває вагомого дискусійної уваги. Така зацікавленість науковців пов’язана з актуалізацією соціальних проблем, загострення соціальних суперечностей та необхідності їх своєчасного вирішення. У статті розкрито основні питання практичної реалізації основних напрямів державного впливу на вирішення соціальних проблем, одним з яких є забезпечення розвитку соціального підприємництва. Обґрунтовано важливість розроблення науково-методичних варіантів формування моделі державного регулювання розвитку соціального підприємництва. У статті акцентовано на відсутності належних напрацювань щодо сутності соціального підприємництва чи соціальних підприємств, що значно ускладнює процес державного регулювання. Доведено важливість виокремлення стратегічних напрямів регулювання розвитку соціального підприємництва в Україні. Запропоновано методичні підходи до обґрунтування моделі регулювання, що залежить від кількісних параметрів оцінки чинного стану соціальних процесів. Запропоновано методичні підходи до обчислення показників соціальної стабільності та соціальної вразливості, які дають змогу обґрунтованого вироблення відповідних стратегій регулювання розвитку соціального підприємництва. Акцентовано, що показник соціальної стабільності синтезує міжнародний вимір процесів соціального розвитку, враховує позиції країни за відомими інтегральними індексами соціального розвитку (індекс людського розвитку (Human Development Index (HDI), світовий рейтинг добробуту (The Legatum Prosperity Index (LPI), індекс щастя (Happiness Index (HI) та індекс соціального прогресу (Social Progress Index (СРІ). Обчислення даного показника дає змогу співставлення рівня соціальної стабільності з іншими країнами. Розроблено пропозиції в межах кожної стратегії регулювання розвитку соціального підприємництва, які поєднані у відповідні вектори державного регулювання. Доведено, що такий підхід до наукового обґрунтування державного регулювання розвитком соціального підприємництва дасть змогу отримати позитивні зрушення соціально-економічного характеру в Україні та стримати негативні наслідки загострення соціальних суперечностей.

У статті наголошено, що складність структури соціальних проблем, з якими стикається суспільство на відповідному етапі свого розвитку визначає особливості вироблення підходів до вирішення соціальних проблем. Через розкриття поняття «потенціал» обґрунтовано сутність «потенціалу соціального підприємництва». Визначено основні варіанти розуміння сутності такого потенціалу з позицій вирішення соціальних проблем у суспільстві. соціального підприємництва. Акцентовано, що оцінювання потенціалу розвитку соціального підприємництва потребує не лише чіткої структурованої сукупності відповідних порівнювальних показників, але й передбачає їх тісний зв’язок з описом соціального стану. Обґрунтовано, що удосконалення регулювання соціального підприємництва вимагає обґрунтованого вибору показників-індикаторів, які б дали змогу оцінювати не лише стан, але й визначати потенціал розвитку соціального підприємництва, порівнювати дієвість відповідних заходів з боку держави. Визначено, що саме такий підхід забезпечуватиме кращу імплементацію міжнародного досвіду для точкового використання у конкретних умовах і щодо конкретних соціальних проблем. Виявлено, що параметри життєдіяльності людей та їх потреб характеризуються багатоманітністю та різноплановістю, і це унеможливлює існування єдиного універсального показника для оцінювання рівня життя населення чи певної соціальної групи або окремої особи (домогосподарства). Запропоновано систематизувати показники оцінювання розвитку соціального підприємництва у відповідні блоки, що сприятиме повноті вирішення соціальних проблем у конкретній країні як за відповідними соціальними групами, так і за відповідними суб’єктами надання соціальних послуг. Доведено, що виявлення та оцінка потенціалу розвитку соціального підприємництва в умовах трансформації економіки та в умовах обмеженості державного та місцевого бюджетів спроможне забезпечити задоволення соціальних потреб вразливих верств населення залежно від правильного їх групування. Запропоновано варіант систематизації соціальних груп населення, потреби та проблеми яких можуть формувати основу для розвитку соціального підприємництва.