РЕЗЮМЕ. Мета роботи – визначити склад, біологічну функцію інозитолу, вплив міо-інозитолу на організм жінки, репродуктивну функцію та лікування гінекологічних захворювань, роль у регуляції вуглеводневого та ліпідного обмінів. Матеріал і методи. У дослідженні використано загальнонаукові методи дослідження: аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, формалізація. Результати. Під час виконання дослідження було проаналізовано 53 джерела сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо інозитолу, міо-інозитолу та впливу його на організм та репродуктивну систему жінки. Висновки. Аналіз літературних джерел показав, що міо-інозитол є важливим мікронутрієнтом для профілактики та лікування гінекологічних захворювань на фоні глікемії; жіночого безпліддя, як у природній концепції так і в циклах допоміжних репродуктивних технологій.

Вступ. Проблема безпліддя є актуальною і на сьогодні. Основними причинами його розвитку є вік; стреси, сидячий спосіб життя, вплив солей важких металів. Препарати інозитолу покращують репродуктивну функцію жінки. Мета дослідження – оцінити розвиток ендогенної інтоксикації у щурів-самиць з патологією яєчників та провести корекцію препаратами інозитолу. Методи дослідження. Досліди виконано на 144 білих щурах-самицях лінії Вістар, яких поділили на 4 серії: 1-ша – контроль (щури віком 3,5–4 місяці); 2-га – тварини віком 7,5–8 місяців; 3-тя – щури, яким інтрагастрально 15 днів вводили розчин ацетату свинцю в дозі 0,05 мг/кг; 4-та – тварини, в яких викликали гіподинамічний стрес. У кожній серії було по 3 групи: А – контроль, Б – інозитол, В – FT 500 plus. Інозитол та FT 500 plus вводили інтрагастрально 15 днів з розрахунку 400 мг/кг інозитолу. В сироватці крові визначали вміст молекул середньої маси (МСМ) при λ 280, 260, 254 і 238 нм. Результати й обговорення. У контролі найбільший вміст МСМ238 спостерігали в 3А групі. У 2А та 4А групах значення були меншими від контролю на 35,7 і 67,9 %. Вміст МСМ254 зріс у 2А та 3А групах, порівняно з 1А, у 2,4 і 3,0 рази. Рівень МСМ260 перевищував показник 1А групи тільки у 2-й с???? ? ?? 44,4 %. ????? ???ерії – на 44,4 %. Вміст МСМ280 був найменшим у серії контролю. Інозитол у щурів 1-ї серії спричинив зниження рівня МСМ238 і МСМ280, зростання – МСМ254 та МСМ260. FT 500 plus призвів до зменшення вмісту МСМ238, але збільшення МСМ254 і МСМ280. У 2-й серії інозитол сприяв зниженню рівня МСМ254 та МСМ280. FT 500 plus викликав зменшення вмісту всіх МСМ. У 3-й серії інозитол та FT 500 plus сприяли зниженню рівня МСМ238 і МСМ280, зростанню вмісту МСМ260. У 4-й серії інозитол спричинив зменшення вмісту МСМ280, але збільшення рівня МСМ254. FT 500 plus призвів до підвищення вмісту МСМ238, МСМ254 і МСМ280. Висновки. Препарати інозитолу в дозі 400 мг/кг недоцільно використовувати в експерименті для здорових молодих щурів-самиць. У тварин віком 7,5–8 місяців оптимальним для зменшення ендогенної інтоксикації є FT 500 plus. У щурів, які зазнали впливу нанодоз ацетату свинцю, ефективність від застосування інозитолу та FT 500 plus однакова. У щурів, які тривалий час перебувають у гіподинамії і стресі, використання препаратів інозитолу не є ефективним.

Вступ. Свинець є природним токсичним металом, який міститься в земній корі. Як токсикант він перебуває в центрі уваги не лише екологів, токсикологів і гігієністів, а й морфологів та клініцистів. Це зумовлено тим, що отруєння сполуками свинцю супроводжуються порушенням функціонування нервової, серцево-судинної, травної, сечовидільної та репродуктивної систем. Мета дослідження – вивчити вплив малих, середніх і великих доз ацетату свинцю на біохімічні показники та морфологічний стан яєчників щурів в експерименті. Методи дослідження. Дослідження виконано на 40 статевозрілих нелінійних щурах-самицях, розділених на 4 експериментальні групи, яким упродовж 30 днів давали для пиття розчин ацетату свинцю з розрахунку 0,05, 10 та 60 мг/кг маси тварини. У роботі використано біохімічні, гістологічні й статистичний методи дослідження. Результати й обговорення. Встановлено, що у 3-й групі тварин, порівняно з 2-ю, концентрація діє­нових кон’югатів (ДК) була вищою у 2,8 раза, ТБК-активних продуктів (ТБК-ап) – у 2,1 раза. У 4-й групі щурів, порівняно з 2-ю,  вміст ДК був більшим у 4,3 раза, ТБК-ап – у 2,7 раза. У 4-й групі тварин, порівняно з 3-ю, рівень ДК був вищим на 55,8 %, ТБК-ап – на 24,8 %. У 3-й групі щурів, порівняно з 2-ю, супероксиддисмутазна (СОД) активність була меншою на 34,7 %, а каталазна (КАТ) – більшою на 32,3 %. У 4-й групі тварин, порівняно з 2-ю, СОД активність була нижчою на 63 %, а КАТ активність – на 86,6 %. У 4-й групі щурів, порівняно з 3-ю, СОД активність була меншою на 43,3 %, а КАТ активність – на 89,9 %. Результати проведених морфологічних досліджень яєчників у тварин усіх груп показали, що з наростанням дози ацетату свинцю поглиблювалися морфологічні зміни як у кірковій, так і у мозковій речовинах яєчників щурів. Це призводило до зміни товщини поверхневих структур яєчників та зменшення кількості фолікулів, що свідчило про порушення процесів їх росту і дозрівання. Висновок. При впливі малих доз ацетату свинцю зміни мають адаптаційно-компенсаторний характер, а при дії великих – дистрофічно-деструктивний.