Рефлексотерапія -це лікувально-профілактична система, що базується на оцінці параметрів перифе-ричних рефлексогенних зон (точок акупунктури -ТА) й впливу на них з метою регуляції функціональних систем. Рефлексотерапія та її методи, що включають різні види впливу, у тому числі й фармакологічні, на певні ділянки тіла людини з відмінними фізичними та біохімічними характеристиками (точки акупунктури), базується на основних засадах традиційної східної ме-дицини (ТСМ), сповідує холістичний принцип, адже саме людина в цілісному психофізичному аспекті, а не окрема хвороба перебуває в полі зору лікаря-рефлек-сотерапевта [1-4, 7-9 та ін.].Слід зазначити, що методи рефлексотерапії мають значне поширення в усьому світі, акупунктура (АП) є однією з університетських дисциплін і впроваджена в страхову медицину в ряді країн, розроблені стандарти лікування, проводяться дослідження щодо вивчення ефективності методів РТ при різних захворюваннях.Незважаючи на східне коріння, РТ вже 40 років за-стосовується в Україні й пережила різні часи -тріумфу й перебування в тіні, активного розвитку та стагнації.Найбільш відомим і поширеним у складі ТСМ вважається лікувальний метод, що включає вплив голкою та прогріванням (припалюванням) на точ-ки акупунктури, або чжень-цзю -акупунктура та припалювання. Термін «акупунктура» походить від латинського punctual -«точковий», перший корінь acu--від слова «голка». Друга частина терміну вка-зує на принципову відмінність методу: локальність, точність впливу, ця обставина сприяла поширенню інтернаціонального терміну «акупунктура», який ви-користовується на позначення різних характерних точкових лікувальних впливів. Існують ще терміни «пунктурна рефлексотерапія», «точкова терапія».Як відомо, у рефлексотерапії застосовується син-дромальний підхід у діагностиці патології. На перший погляд він здається незручним, не досить науковим. Але при детальному аналізі з'ясовується, що він як-найглибше характеризує індивідуальні прояви па-тології й висвітлює приховані причинно-наслідкові зв'язки її появи або поглиблення. Для лікарів інших спеціальностей може здаватися незвичною, ненауко-вою специфічна термінологія РТ, у якій відображені історичні аспекти становлення РТ, що базується на філософських засадах традиційної китайської меди-цини (ТКМ). Однак неважко знайти аналоги в ака-демічній медицині: «інь-ян» -гомеостаз; «синдром надлишку» -гіперфункція, синдром подразнення; «синдром недостатності» -гіпофункція, синдром випадіння тощо. Задача лікаря-рефлексотерапев-та -відновити порушений баланс «інь-ян», тобто відновити порушений гомеостаз, фізіологічну норму конкретного пацієнта.Щоб оцінити масштабність становлення та дове-дення дієвості методів РТ у нашій країні, слід зробити
