Постановка проблеми. У червні 2011 р. президент Обама оголосив про початок виведення американських військ з Афганістану, заявивши, що «війна йде на спад». Якщо американські війська в Афганістані займали центральне місце в боротьбі проти «Аль-Каїди», чому треба так швидко виводити більшість з них? Отже, метою поданого дослідження є виявлення особливостей «великої стратегії» США та місця в ній стратегії президента Барака Обами.Стаття базується на американських джерелах, серед який спогади президента Обами, монографія Коліна Дьюка «Доктрина Обами», а також ряд статей провідних американських аналітиків (Дж. Кеннана, Дж. Міршаймера, Р. Гілпіна, К. Лейна, С. Уолта).Велика стратегія, як вона розуміється в американській традиції, -це розраховане з боку керівників країни взаємовідношення між цілями і засобами перед обличчям потенційних міжнародних супротивників. Отже, це свого роду концептуальна «дорожня карта», яка описує, як розподіляти пріоритети і зіставляти національні ресурси з національними інтересами проти потенційних загроз. Варіанти можуть бути спрощені до ряду базових типів великих стратегій.Стратегія скорочення орієнтована на пошук способів зменшення витрат та зобов'язань країни в міжнародній та військовій сфері. Це може бути виконано шляхом скорочення оборонних видатків, відмови від деяких зобов'язань щодо альянсів, урізання обсягу стратегічного розгортання за кордоном, зменшення міжнародних витрат або усього вищезазначеного. Така стратегія особливо приваблива в періоди фіскального обмеження та жорсткої економії, або в результаті відчуття надмірного міжнародного розширення. Наприклад, на початку 1970-х рр. адміністрація Р. Ніксона на хвилі в'єтнамської війни провела стратегію скорочення у значній мірі. Бажання знизити витрати може на практиці спричинити збільшення стратегічних та міжнародних ризиків, що зрештою принесуть лише більші витрати. Як зазначає один з провідних дослідників-реалістів міжнародних відносин Р. Гілпін, «скорочення за своєю природою є свідченням відносної слабкості та зменшення © 1 Курандо О. С., 2018

No abstract

The article is devoted to the study of the foreign policy views of representatives of the Republican Party in the period 2008-2016. There were three major tendencies in the Republican Party: anti-interventionist, internationalist and nationalist. All three groups were conservative, but they did not agree with the consequences of the American «Grand strategy» under President Barack Obama. The aim of the article is to study the Republican tactic under Obama and to reveal the features of the intellectual contribution of each of the three main groups as an opposition of the party to a democratic president.