Дослідивши юридичні властивості рішень митних органів та матеріально-правові й процедурні особливості їх прийняття, зміни та припинення їх чинності за законодавством США, автор констатував, що американська система митного адміністрування ґрунтується на ієрархічній системі імперативних адміністративних прецедентів, яка є квазі-нормативною надбудовою митного законодавства та призначена забезпечити правильність й послідовність правозастосування митних органів у подібних ситуаціях. Однією з гарантій цього є спеціальний інструментарій забезпечення центральним апаратом митних органів однакового та правильного застосування митних правил територіальними підрозділами митних органів за заявою заінтересованих підприємств та фізичних осіб, а також за поданням самих територіальних підрозділів митних органів. Для охоплення якомога більшого різноманіття позицій щодо шляхів усунення розбіжностей у адміністративній практиці територіальних підрозділів митних органів й думок щодо єдиного правильного шляху застосування митного законодавства запроваджений механізм консультацій з громадськістю. Окрема увага приділена темпоральній частині правових наслідків визначення вищестоящим митним органом правильного зразка правозастосування та встановлено, що відповідне рішення набирає чинності негайно та має застосовуватись в усіх митних правовідносинах, у яких немає остаточного визначення прийнятності та підрахунку митних платежів. Також, автор звертає увагу на те, що за митним законодавством США процедура зміни або відкликання консультативного рішення, так само як й порядок набрання чинності рішенням про зміну або відкликання консультативного рішення та його правові наслідки для осіб, які вже розпочали митне оформлення ввезених ними товарів, покладаючись на можливість застосування висновків консультативного рішення, що змінюється чи відкликається, залежить від усталеності консультативного рішення.

Having studied the experience of Kazakhstan of legal regulation of key aspects of issuance, modification and revocation of customs rulings, the author infers that the peculiarity of rules and regulations of substantial and procedural aspects related to customs rulings under the law of Kazakhstan reveals itself in the following fundamental principles as well as in these regulatory and administrative practices: 1) the possibility of making advance rulings regarding the classification and origin of goods, as well as regarding the application of methods of customs valuation with specification at the sublegal regulatory level of the range of contracts and transactions, the value within framework of which can be certified or be adjusted by the customs authorities in advance; 2) the clear legislative aspiration towards ensuring the utmost facilitation to trading activities (in particular, by eliminating excessive formalism when assessing contractual documents and by fairly taking into account the individual situation of enterprises and individuals engaging in customs procedures) with proper enforcement of security and fiscal goals by customs authorities; 3) a set of detailed rules for collection and examination of evidence by customs authorities within the framework of the administrative appeal procedure, which includes, among other things, sending requests for information and documents necessary for making a lawful and well-founded decision, as well as the possibility of arrangement of an unscheduled on-site inspection for clarification of the authenticity of documents that persons did not submit during the implementation of customs control measures against them, but submitted during the administrative appeal of the relevant decisions; 4) inadmissibility of evidence that was not submitted without a good reason by a business entity or a natural person during the conduct of customs control measures and administrative appeals; 5) taking into account the recommendations and explanations given by the World Customs Organization when interpreting the provisions of customs law.

Досліджено основні аспекти підстав та процедур прийняття митними органами рішень щодо визначення країни походження товарів. Автором зазначено, що правила визначення країни походження товарів закріплюють широке коло позитивних регуляторних практик, з-поміж яких процедура консультацій між підприємствами та митними органами у випадку виявлення митними органами достатніх підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих підприємством відомостях про країну походження товару. Виявлено, що спрощення процедури митного оформлення забезпечується покладенням на митні органи обов’язку самостійно пересвідчитись у дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться. Водночас, незрозумілим видається те, що за неможливості достовірно встановити країну походження товарів митний орган приймає рішення про випуск відповідних товарів за умови сплати ввізного мита, у тому числі спеціальних видів мита, за повними ставками, а не, як це передбачено у положеннях законодавства про митну вартість, за умови сплати митних платежів згідно із заявленою країною походження та надання на певний строк забезпечення сплати митних платежів (гарантії, грошової застави тощо) в розмірі, що становить різницю між сумою митних платежів згідно з країною походження товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів згідно з країною походження товарів, визначеною митним органом. Також, у контексті класифікації товарів для митних цілей зазначено, що визнається нагальною потреба у охопленні електронними інформаційними ресурсами Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» усіх класифікаційних рішень митних органів, незалежно від їх прийняття під час митного оформлення чи митного контролю або за підсумками адміністративного оскарження, включення у них висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних положень митного законодавства, а також їх розширення за рахунок відображення у них, принаймні, у якомога більш точному відсилочному форматі відповідних правових позицій Європейського суду справедливості.

Relying on the outcomes of the study of the procedure of administrative appeal of decisions, actions and inaction of customs under the legislation of Ukraine, the author notes that its most progressive aspects are reflected in the provisions of the customs legislation, which: 1) allow the submission of a complaint to a higher-level customs body in electronic form; 2) provide the opportunity to participate in its review via video conference; 3) optimally regulate the issue of suspending the term for consideration of a complaint, in particular, in the case when a higher-level customs body has appointed an unscheduled on-site documentary inspection; 4) establish the obligation of the higher-level customs body to make a decision based on the results of the complaint review, taking into account the documents and/or information available to such body, if the person who filed the complaint did not provide documents and/or information at his request. In addition to that, the author substantiates the fact that the following are also considered promising directions for improving the effectiveness of administrative appeals as a means of pre-trial settlement of disputes arising from customs legal relations: 1) deepening the publicity and transparency of the activities of higher-level customs authorities regarding the consideration of complaints about decisions, actions and omissions of customs by publishing their final decisions; 2) introduction of mechanisms aimed at ensuring the uniformity of administrative practice within the framework of administrative appeals and assertion of the rule that a change of assessment and conclusions in the same or similar cases is possible only if it is properly substantiated; 3) bringing the legal basis of the procedure of administrative appeal of decisions, actions and omissions of customs authorities into alignment with the requirements of the Law of Ukraine “On Administrative Procedure”.