Романюк О. І. Становлення політології в деяких країнах Центрально-Східної Європи за комуністичних режимів. Статтю присвячено з'ясуванню особливостей становлення політології як навчальної та наукової дисципліни в Югославії, Польщі та Угорщині під час функціонування комуністичних режимів. Становлення політології в цих країнах автор пов'язує зі спробою їх керівництва відійти від сталінської моделі соціалізму. Хоча східноєвропейська політологія являла еклектичну суміш марксистської теорії політики з західною політичною наукою, проте в подальшому вона сприяла посткомуністичним трансформаціям. Ключові слова: політологія; науковий соціалізм; комуністичні режими; тоталітаризм; Югославія; Польща; Угорщина. Романюк А. И. Становление политологии в некоторых странах Центрально-Восточной Европы в условиях коммунистических режимов. Статья посвящена выяснению особенностей становления политологии как научной и учебной дисциплины в Югославии, Польше и Венгрии в период функционирования коммунистических режимов. Становление политогии в этих странах автор связывает с попыткой их руководства отойти от сталинской модели социализма. Хотя восточноевропейская политология представляла эклектическую смесь марксистской теории политики с западной политической наукой, однако в дальнейшем она способствовала посткомунистическим трансформациям. Ключевые слова: политология; научный социализм; коммунистические режимы; тоталитаризм; Югославия; Польша; Венгрия. Romanyuk O. I. A becoming of political science in some countries of East Central Europe during of the communist regime. This article is devoted to clarify the features of becoming of the political science as an academic discipline in Yugoslavia, Poland and Hungary during of the communist regimes. The author connects the becoming of political science in these countries with an attempt of its leadership to move away from the Stalinist model of socialism. Although the Eastern political science represented an eclectic mixture of Marxist political theory with Western political science, but it has contributed to the postcommunist transformations in the future.

У статті аналізуються зміни, що відбулися в політичній системі України після президентських та дочасних парламентських виборів 2019 року. На думку автора, вибори 2019 року спричинили процес трансформації політичного режиму. Електоральна демократія, внаслідок розвитку тенденцій концентрації президентом все більших повноважень і систематичного порушення законодавчих процедур, поступово перетворюється на делегативну демократію – один з різновидів дефектних демократій.

Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» № 2 (33) . Проте ця тенденція, як зауважує Ларрі Даймонд, має внутрішню суперечність, оскільки в її межах зростання електоральної демо-кратії поєднується зі стагнацією демократії ліберальної [1, p. 28]. У переваж-ній більшості нові демократії, не дивлячись на запровадження вільних і кон-курентних виборів як основи формування урядової влади, за багатьма параметрами втілення та додержання політичних прав і громадянських свобод не відповідають стандартам, що притаманні західним ліберальним демокра-тіям. Внаслідок цього в політологічній літературі з'явилося багато концептів демократій «з прикметниками» [3], одним з яких є «дефектна демократія».Аналіз останніх джерел і публікацій. Поняття дефектної демократії (нім. defekten Demokratie, англ. defective democracy) увів у науковий обіг для кон-ституційно-правового виміру нових недосконалих демократій німецький політолог Вольфганг Меркель [4], за сприянням, як він сам про те свідчить, Ганса-Юргена Пугле [5, p. 7f]. Після публікації статті, написаної Меркелем у співавторстві з Аврелем Круассаном, «Формальні інститути та неформаль-ні правила в дефектних демократіях» (2000) [6], яка невдовзі була передру-кована в авторитетних політологічних журналах за кордоном [7; 8], це по-няття набуло широкого поширення в науковому середовищі. Проте це