Резюме. Трудова діяльність фізичних терапевтів, ерготерапевтів передбачає професійно-комунікативну взаємодію між членами мультідисциплінарної команди, де знанням нормативно-правової бази щодо морально-етичних та правових норм поведінки і належного обов’язку відведена провідна роль. Це обумовлює потребу в оптимізації їх професійної підготовки при формуванні знань та умінь будувати професійні відносини в системі «людина-людина», де провідна роль належить дидактичним принципам. Мета дослідження: визначення та теоретичне обґрунтування специфічних принципів деонтологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії. Методи дослідження: теоретичні (аналіз, систематизація науково-методичної та нормативно-правової літератури у напрямку професійної підготовки фізичних терапевтів, ерготерапевтів); термінологічний аналіз для визначення змісту та сутності базових понять дослідження. Деонтологічна підготовка – динамічний процес набуття фахівцем ціннісних професійних орієнтацій, засвоєння загальнолюдських і фахових морально-етичних норм та принципів поведінки та слідування їм; розвиток соціальних та ділових якостей особистості, а також професійно-комунікативних умінь для успішного здійснення трудової діяльності. Деонтологічна підготовка фахівців з фізичної терапії, ерготерапії відбувається через систему загальнодидактичних та специфічних принципів, які націлюють навчальний процес на формування деонтологічних знань та умінь здійснювати професійну діяльність відповідно до морально-етичного кодексу. Провідними вважаємо: принцип соціальної обумовленості, принцип гуманізації, принцип міцності засвоєння знань, принцип практичної спрямованості навчання, принцип ситуативності.

No abstract

Конгітивно-змістовий компонент у структурі готовності майбутніх бакалаврів з фізичної терапії, ерготерапії до застосування фізкультурно-оздоровчих технологій у професійній діяльності Сумський державний педагогічний університет імені А.С.Макаренка, кафедра здоров'я, фізичної терапії, реабілітації та ерготерапії, м. Суми, Україна

Aim: To determine the effectiveness of the influence of the use of mineral medicinal water on the functional state of the liver of patients after laparoscopic cholecystectomy in a long period of rehabilitation in the conditions of the Morshynkurort health resort complex. Materials and Methods: An analysis of 100 medical records of patients after laparoscopic cholecystectomy who were undergoing rehabilitation at the Morshynkurort health resort complex in 2017 and 2018 was carried out. Medical records were selected by a randomized method using the Random Allocation Rule program. Blinded evaluators while processing medical records. The method of comparison of indicators of the functional state of the liver of patients before the beginning of rehabilitation and after its completion was carried out by the method of mathematical statistics – Student’s t-test. The studied parameters: total protein (g/l), thymol test (unit), total bilirubin (mkmol/l), activity of alanine transpeptidase (ALT, (units/hour • l)), aspartate transaminase (AST, (units/hour • l)), total cholesterol (mmol/l), triglycerides (mmol/l), blood glucose (mmol/l). All patients were examined before and after treatment. There was no dropout from the study among the surveyed. Results: Mathematical statistics revealed a significant (p <0,05) improvement in such indicators as: thymol test, alanine transpeptidase activity, total cholesterol. Conclusions: Hydrotherapy for 14 days MPO well No. 3-k and groundwater source No. 4 in Morshyn diluted to mineralization 3,0-3,4 g/dm³ at a long stage of rehabilitation leads to an improvement in liver function in patients after laparoscopic cholecystectomy.

Деменція розглядається як стійке порушення когнітивних функцій людини, що виникає внаслідок захворювань або травм головного мозку. Хвороба Альцгеймера є первинною дегенеративною деменцією, яка супроводжується постійним прогресуванням певних порушень і призводить до тотального недоумства. Серед основних клінічних проявів захворювання є: прогресуючі порушення вищих психічних функцій, а саме пам’яті, уваги і мислення, погіршення в некогнітивній сфері і поведінкової діяльності, які дезадаптують людину в соціальному, професійному та побутовому середовищі. Мета. Теоретично обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії для осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення матеріалів науково-методичної літератури; контент-аналіз медичної документації (результатів об’єктивних досліджень, протоколів обстежень, листів спостереження, результатів лабораторних аналізів); педагогічні (спостереження).Результати. У представленій роботі узагальнені дані щодо основних та супутніх порушень у стані здоров’я пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Визначено роль, мету та завдання фізичної терапії та ерготерапії у процесі реабілітаційного втручання. Розкрито структуру програми реабілітації та її змістово-процесуальне наповнення. Висновки. З урахуванням основних та супутніх порушень у пацієнтів із хворобою Альцгеймера, у процесі дослідження нами було розроблено комплексну програму фізичної терапії та ерготерапії, яка включала: ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, працетерапію, лікувальну дозовану ходьбу. Метою реабілітаційного втручання було: поліпшення фізичного здоров’я та якості життя осіб похилого віку з хворобою Альцгеймера. Досягнення поставленої мети конкретизується у поставленихзавданнях, серед яких: підвищення психоемоційного стану або зниження рівня перезбудження; підвищення рівня добової рухової активності; розвиток основних фізичних якостей: загальної витривалості, м’язової сили, координаційних здібностей (орієнтація у просторі, рівновага) та збільшення амплітуди рухів у суглобах; уповільнення прогресування когнітивних порушень. Дослідження проводилося упродовж 2018–2019 рр. на базі Комунальної установи Сумської обл. ради «Лебединський психоневрологічний інтернат», у якому взяли участь 14 осіб, серед них 9 жінок та 6 чоловіків віком від 65–66 років із хворобою Альцгеймера. Впровадження розробленої нами програми відбувалося упродовж п’яти місяців із дотриманні загальнодидактичних (активності, поступовості, доступності, наочності та ін.) і специфічних принципів, та відповідно до функціональних можливостей пацієнтів (щадному та щадно-тренувальномурухових режимах).